__________________________________________________________________

Справа №  2-93/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 08.02.2011  року,  Києво-Святошинський районний суд Київської області  в складі:

головуючого судді -  Медвідь;

при секретарі -   Остролуцькій ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Горенська с/Рада  визнання договору оренди недійсним, -

встановив:

Позивач  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом  до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області , ТОВ « Лідербуд» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним посилаючись на те, що 19 червня 2008 року відповідачами  було підписано договір  оренди земельної ділянки площею 6 га, що знаходиться між вулицями Леніна, Раменською та провулком Раменським в селі Горенка Києво-Святошинського району Київської області .

          У пункті 1.1. Договору зазначено, що передача Земельної Ділянки в оренду здійснена на підставі рішення І сесії Горенської сільської ради V скликання від 7 квітня 2006 року « Про   затвердження   проекту  землеустрою   щодо   відведення   земельної  ділянки   ТОВ „Лідербуд" для розташування школи, багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано- прибудованими приміщеннями соціальної сфери та паркінгом в с. Горенка ".

          Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 7 листопада 2006 року  визнано нечинним рішення Горенської сільської ради - від 24.12.2005 року Про погодження місця розташування школи, багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери та паркінгом на земельній ділянці площею 6 0000 га за рахунок земель запасу в с. Горенка, вул. Леніна Горенської сільської ради; та „Про надання дозволу ТОВ „Лідербуд" на розробку проекту відведення земельної ділянки в с. Горенка".

          5 серпня 2008 року Господарським судом Київської області постановлено рішення у справі № 18/573-07/9 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лідербуд" до Горенської сільської ради, третя особа - ОСОБА_1, про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки. Зазначеним рішенням у позові було відмовлено.

            Господарський суд Київської області також дійшов висновку про неможливість застосування Рішення у правовідносинах щодо оренди Земельної Ділянки згідно з частиною 2 статті 4 ГПК  України, тобто у зв'язку з тим, що цей акт органу місцевого самоврядування не відповідає законодавству України.

          Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 7 листопада 2006 року по справі  № 2а-646 та рішення Господарського суду Київської області від 5 серпня 2008 року  по справі №  18/573-07/9 набрали законної сили.

          На підставі Договору відповідачами – Горенською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю „Лідербуд" складено акт приймання-передачі Земельної Ділянки від 19 червня 2008 року.

         Тому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2008 року між Горенською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю „Лідербуд", посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1470, а також зареєстрований Управлінням земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено запис від 02 липня 2008 року за № 663 у книзі державної реєстрації договорів.

          Застосувати наслідки недійсності договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2008 року між Горенською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Лідербуд», а саме: - скасувати реєстрацію зазначеного договору в Управлінні земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області; зобов'язати Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області анулювати запис від 02 липня 2008 року за № 663 у книзі записів державної реєстрації договорів; та  зобов'язати приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 вилучити запис про посвідчення зазначеного договору із Державного реєстру правочинів.

          В судовому засіданні представник позивачки уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2008 року між Горенською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю „Лідербуд", посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1470, а також зареєстрований Управлінням земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено запис від 02 липня 2008 року за № 663 у книзі державної реєстрації договорів.

         Представник відповідача Горенської сільської ради Києво-Святошинського  району Київської області позов визнав.

         Представник відповідача ТОВ « Лідербуд» в судове засідання не з»явився, про день слухання справи повідомлений належним чином  через засоби масової інформації.

         Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи,    вивчивши  матеріали  справи,  позов  задовольняє з наступних підстав:

         Судом встановлено, що 19 червня 2008 року Горенським сільським головою Мазниченко Т. М. від імені Горенської сільської ради та директором ТОВ «Лідербуд» Нікітенко В. П. від імені зазначеного товариства було підписано договір  оренди земельної ділянки площею 6 га, що знаходиться між вулицями Леніна, Раменською та провулком Раменським в селі Горенка Києво-Святошинського району Київської області .

          У пункті 1.1. договору зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснена на підставі рішення І сесії Горенської сільської ради V скликання від 7 квітня 2006 року « Про   затвердження   проекту  землеустрою   щодо   відведення   земельної  ділянки   ТОВ „Лідербуд" для розташування школи, багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери та паркінгом в с. Горенка ".

          Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 7 листопада 2006 року по справі № 2-а-646 за позовом позивачки  до Горенської сільської гади про оскарження правових актів індивідуальної дії визнано нечинними рішення  Горенської сільської ради - від 24.12.2005 року Про погодження місця розташування школи, багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери та паркінгом на земельній ділянці площею 6 0000 га (5,3 га - пасовища, 0,7 га - чагарники) за рахунок земель запасу в с. Горенка, вул. Леніна Горенської сільської ради; та „Про надання дозволу ТОВ „Лідербуд" на розробку проекту відведення земельної ділянки в с. Горенка", при цьому  встановлено, що при прийнятті зазначених рішень від 24 грудня 2005 року „Відповідачем було порушено вимоги статей 123, 151 Земельного кодексу України та статей 18, 20 Закону України „Про планування та забудову територій" і ці порушення „призвели до порушення охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1, які випливають з її суб'єктивних прав, передбачених статтями 300, 301 Цивільного кодексу України".

          5 серпня 2008 року Господарським судом Київської області постановлено рішення у справі № 18/573-07/9 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лідербуд" до Горенської сільської ради, третя особа - ОСОБА_1, про спонукання до укладення договору оренди Земельної Ділянки, яким у позові було відмовлено та встановлено , що встановлений законодавством порядок надання земельних ділянок в оренду не дозволяє укладення договору оренди на підставі одного лише рішення органу виконавчої клади чи органу місцевого самоврядування про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, якому не передують інші, визначені таким порядком рішення";

Тобто неоспорюваним залищається факт , що рішення Горенської сільської ради від 07.04.2006 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Лідербуд" для розташування школи, багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери та паркінгом в с. Горенка" не є достатньою законною підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки, як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 10-17 червня 2008 року у даній справі, було прийнято на підставі нечинного дозволу".

          Господарський суд Київської області також дійшов висновку про неможливість застосування Рішення у правовідносинах щодо оренди Земельної Ділянки згідно з частиною 2 статті 4 ГПК  України, тобто у зв'язку з тим, що цей акт органу місцевого самоврядування не відповідає законодавству України.

          Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 7 листопада 2006 року по справі  № 2а-646 та рішення Господарського суду Київської області від 5 серпня 2008 року  по справі №  18/573-07/9 набрали законної сили.

          Встановлені зазначеними судовими рішеннями обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, згідно з частиною третьою статті 61 Цивільного процесуального кодексу України.

        Таким чином з вищевикладеного випливає, що зміст оспорюваного Договору суперечить ЦК України, ЗК України та іншим актам законодавства, що у свою чергу суперечить частині першій статті 203 Цивільного кодексу України.

          Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно статті 228 ЦК України правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача , оскільки вони відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

      Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідачів.

       Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 228ЦК України, ст.ст. 118, 123, 124 Земельного Кодексу України,  ст.ст. 10, 11,  209, 212-214, 215  ЦПК України, суд,-  

вирішив:

Позов задовольнити. .

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2008 року між Горенською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю « Лідербуд», посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1470, а також зареєстрований управлінням земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено запис від 02 липня 2008 року за № 663 у книзі державної реєстрації договорів.

          Стягнути з Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ОСОБА_1  850 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 910 грн.

          Стягнути з ТОВ « Лідербуд» на користь ОСОБА_1 850 грн. судового збору , 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 840 грн.  витрат пов»язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, а всього 1750 грн.

       Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: