__________________________________________________________________

Справа №  2-330/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 14.02.2011  року,  Києво-Святошинський районний суд Київської області  в складі:

головуючого судді -  Медвідь;

при секретарі -   Остролуцькій ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  захист честі та гідності, ділової репутації, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся  до суду  з  позовом до ОСОБА_2 про  захист честі, гідності та відшкодування   моральної шкоди, посилаючись  на  те, що  у першому спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікована стаття «Ми ділили апельсин...», в якій зазначено «...є десятки тих, хто отримав по чималій часточці апельсина. Серед них – родичі депутата сільської ради ОСОБА_1...». Зазначає, що відповідачем поширена недостовірна, нічим не підтверджувальна інформація, створюючи у жителів Гореницької сільської ради хибну думку про нього, нібито він обібрав жителів села, «колишнього моряка підводника» та інших. Чим ображає, паплюжить його ім.»я , підриває його роками заслужену ділову репутацію , як депутата Гореницької сільської ради ,серед громадськості сіл Лука, Стоянка, Гнатівка, Гореничі.

          У другому спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 18 вересня 2010 року у статті «Шабаш, рангоут ставить!» вказано, «... .Запевняю Вас, пене ОСОБА_1, у наступному номері громада дізнається про всі ділянки, які отримали Ви та Ваша родина...», Вважає, що такими своїми зверненнями, відповідальний за випуск ОСОБА_2 переконує громадян в корисливих, меркантильних мотивах його діяльності , зокрема в тому, що він, як депутат використовує в корисливих цілях свої повноваження депутата Гореницької сільської ради. Тим самим, ускладнює його подальше активне громадсько-політичного життя   з   громадськістю. Вважає, що в переддень майбутніх виборів, таке звернення створює хибну думку у жителів та його виборців , тим самим завдаючи непоправної шкоди його діловій репутації , чим перешкоджає рівному змаганню на майбутніх виборах з іншими кандидатами Гореницької сільської ради, оскільки розповсюдження недостовірної інформації проведено саме в період оголошення про вибори в місцеві ради.

          У третьому спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 30 вересня 2010 року у статті «Асфальт для людей першого ґатунку» позивача висвітлено в світлі особи, яка перевищує повноваження депутата сільської ради, чим підриває його авторитет у громадськості.

          Вважає, що у цьому спецвипуску від 30 вересня 2010 року «ІНФОРМАЦІЯ_1» у статті «Вода - за пропискою» його безпідставно звинувачують в наданні обіцянок громаді Гнатівки, зображаючи його особою, яка зневажає громадськими потребами, тим самим підривають його авторитет у жителів Гореницької сільської ради та його виборців , які віддали свої голоси за нього.

                   Тому просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1700 грн, судові витрати. Визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності порушують права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію відомості опубліковані у спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» у статтях «Ми ділили апельсин...», «Шабаш, рангоут ставить!», «Вода- за пропискою», Асфальт для людей першого ґатунку». Зобов'язати відповідача спростувати відомості, поширені ним у 1-му спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 11 вересня 2010 р, у 2-му від 18 вересня 2010, у 3-му спецвипуску від 30 вересня 2010 року у статтях «Ми ділили апельсин.,.», «Шабаш, рангоут ставить!» «Вода- за пропискою», Асфальт для людей першого гатунку» , які були опубліковані у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації офіційного, публічного вибачення перед Позивачем у газеті «Новий день» видавництво Києво-Святошинського району Київської області, зазначивши про те,що ними поширена недостовірна та принизлива Інформація така, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність , ділову репутацію . Спростування помістити під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

          Витрати пов'язані зі спростуванням відомостей поширених  у засобах   масової   інформації  покласти   на Відповідача.

          В ході судових засідань позивач уточнив позовні вимоги звернувся до відповідачів ОСОБА_2 якій є відповідальним за випуск , та  відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 які у другому спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 18 вересня 2010 року у статті «Шабаш, рангоут ставить!» є членами  редакційної колегії газети. Зазначив, що випуском газет та недостовірної в них інформації у нього погіршився стан здоров'я, погіршилося самопочуття. Позивач вимушений був звертатися до медичних працівників та на лікування витратив біля 700 грн. Збільшив вимоги щодо моральної шкоди, посилаючись на  те, що відносно нього розповсюджувалася недостовірна інформація з конкретною метою, з метою створення відносно його  дій та відносно нього негативної інформації. Метою таких дій був вплив на громадян села Гнатівка та вплив на їх вибір при голосуванні за депутата місцевої ради.

          Просив  стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. а також судові витрати. Визнати недостовірними,   такими,   що   не   відповідають дійсності       порушують    права свободи, ганьблять честь, гідність,   ділову репутацію відомості опубліковані у спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» у статтях «Ми ділили апельсин...», «Шабаш, рангоут ставить!», «Вода- за пропискою», Асфальт для людей першого ґатунку».

           Спростувати відомості, поширені ним у 1-му спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 11 вересня 2010 р, у 2-му (від 18 вересня 2010), у 3-му спецвипуску (30 вересня 2010 року) у статтях «Ми ділили апельсин...», «Шабаш, рангоут ставить!» «Вода- за пропискою», Асфальт для людей першого ґатунку» , шляхом публікації офіційного, публічного вибачення перед ним у газеті «Новий день» зазначивши про те,що ними поширена недостовірна та принизлива інформація така, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність , ділову репутацію . Спростування помістити під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

           Витрати пов'язані зі спростуванням відомостей у засобах масової інформації покласти на  відповідачів.

          Відповідач ОСОБА_2 та  представник його та ОСОБА_4 ОСОБА_8 позов не визнали, вважають позовну заяву необґрунтованою, а викладені факти такими, що не відповідають дійсності. Стосовно статті «Ми ділили апельсин...» не зрозуміло, про яких саме родичів йде мова. Також стосовно  статті «Шабаш, рангоут ставить!» щодо отримання земельних ділянок  у відповідності до ст. 74, 75 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 5, 10 Закону «Про інформацію» інформація має бути відкритою, відповідач свого відношення до неї не висловлює, якщо позивач вважає її негативною - значить такі рішення були винесені з порушенням законодавства. Стосовно статті «Асфальт для людей першого ґатунку».   посилання на копію видаткової накладної від 09.10.2009 року на асфальтобетон та автопослуги від ТОВ СБМУ в сумі сума 18 126,36 грн., та копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 09.10.2009 р. про сплату цієї суми  за асфальтобетон,  вважають до справи  не має ніякого відношення. Щодо статті «Вода - за пропискою», позивач заперечує надання жодних обіцянок громаді Гнатівни. Але як у такому разі Позивач балотувався у депутати, якщо у нього відсутня його програма?

          Стосовно моральної шкоди, також заперечують посилаючись на  п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вважають, що порушення прав позивача відповідачем не доведено, та й взагалі, відсутнє - як і докази самої моральної шкоди.

          Відповідач ОСОБА_5. та ОСОБА_3 . позов не визнав посилаючись на аналогічні пояснення  представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2

         Суд,  вислухавши  осіб, які  приймали  участь у   розгляді  справи, свідків,  вивчивши матеріали  справи, приходить  до висновку, що  позов  не  підлягає задоволенню  з наступних підстав:

        Судом встановлено, що у першому спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікована стаття «Ми ділили апельсин...», в якій зазначено «...є десятки тих, хто отримав по чималій часточці апельсина. Серед них-родичі...депутата сільської ради ОСОБА_1...».

          У другому спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 18 вересня 2010 року у статті «Шабаш, рангоут ставить!» вказано, «... .Запевняю Вас, пене ОСОБА_1, у наступному номері громада дізнається про всі ділянки, які отримали Ви та Ваша родина...».

          У третьому спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 30 вересня 2010 року у статті «Асфальт для людей першого ґатунку» редактором якої був відповідач ОСОБА_10 Позивач та його представники вважають, що позивача висвітлено як особа, яка перевищує повноваження депутата сільської ради, чим підриває його авторитет у громадськості.

          У третьому спецвипуску від 30 вересня 2010 року «ІНФОРМАЦІЯ_1» у статті «Вода - за пропискою» , в якій як пояснив позивач його безпідставно звинувачують  в наданні обіцянок громаді Гнатівки,  також  не обґрунтував в якій саме частині та яка саме інформація є неправдивою, в чому саме, що конкретно вимагається визнати недійсним, та яким способом. Чим доведено що інформація, яка не  визначена точно, є негативною, що саме підриває його авторитет у жителів Гореницької сільської ради та його виборців, позивач та його представник не довели.

      У другому спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 18 вересня 2010 року у статті «Шабаш, рангоут ставить!» вказано, «....Запевняю Вас, пене ОСОБА_10, у наступному номері громада дізнається про всі ділянки, які отримали Ви та Ваша родина...», також не доведено, яка поширена інформація є недостовірною, в чому полягають переконання громадян в   корисливих  меркантильних  мотивах  його діяльності  як депутата,   Якої  шкоди йому завдається внаслідок цього його діловій репутації, що саме перешкоджає рівному змаганню його на майбутніх виборах з іншими кандидатами Гореницької сільської ради також не доведено..

          Не доведено також й те, що у третьому спецвипуску «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 30 вересня 2010 року у статті «Асфальт для людей першого ґатунку» в чому полягає приниження його честі , гідності , ділової репутації, що саме підриває його авторитет у громадськості..

          Довідку сільської ради стосовно виділення землі що в 2010 році на яку посилається позивач не можливо  покласти в основу рішення як доказ  його позову, оскільки як вбачається з довідки виконавчого комітету Гореницької сільської ради від 20.09.2010 р. за № 711  позивач та члени його родини при розподілі земельних ділянок в 2010 році для ведення особистого сільського господарства в селі Гнатівка, біля річки Ірпінь не отримували. Тобто довідка містить інформацію тільки за 2010 рік.

         Також посилання  позивача  на  копію видаткової накладної від 09.10.2009 року на асфальтобетон та автопослуги від ТОВ СБМУ «Підряд» на користь фізичної особи ОСОБА_11  та копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 09.10.2009 р. про сплату суми 18 126,36 грн. за асфальтобетон не є обставиною, яка б обґрунтувала  вимоги його.

         Позивач , посилаючись на лист Управління інформації та зв'язків з громадськістю Київської облдержадміністрації від 30.09.2010 p., вважає неможливим вихід газети. Але згідно діючому законодавству  доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Вищезазначений лист адресовано не позивачу, і посилання на нього як на доказ не може бути через недопустимість, газета, на яку посилається позивач, має відповідне свідоцтво.

        Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»  розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

          Суд вважає, що позивачем не доведено тих 4-х умов,які б давали підстави для покладання відповідальності на відповідачів по відшкодуванню моральної шкоди.

        Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, при настанні інших негативних наслідків.

          Відповідно до змісту п. 11 Постанови критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Однак якщо при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя тощо), то це може тягти за собою відшкодування моральної шкоди.

          В підтвердження своїх вимог позивач посилається на пояснення свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що  газету ІНФОРМАЦІЯ_1» вона читала, після цих статей мешканці села поміняли свою думку відносно позивача, також пояснила, що вона була винна позивачеві  18000 гр. тому  ці гроші дала на  укладку асфальту.

         Але свідок ОСОБА_12 пояснила, що позивачу надавалася земельна ділянка при умові, що він  зробить воду , це було вирішено на сесії сільської ради, але води немає. Також пояснила, що сини позивача мають земельні ділянки  у с. Гнатівка , Стоянка.

         Свідок ОСОБА_13 також пояснив, що позивач   зобов»язався  відновити башню, пообіцяв воду зробити для усіх, але земельну ділянку отримав, кран поставив від себе тільки. Асфальт було  прокладено на кошти  сільської ради.

         Також свідок  ОСОБА_14 пояснив, що земельну ділянку позивачу надавали з умовою,  доступності  до башні,  та користування водою  жителів села. Кошти для відновлення подачі води не виділялися.

        Свідок ОСОБА_15 пояснив, що він читав статті вищезазначені та  публікація в цих статтях вплинула на думку виборців

         Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона брала воду , а позивач сказав, що це вода тільки  для  пиття, заборонив брати  для полива городу. Також пояснила, що статтю в газету вона не писала, що вона була написана з її слів..

         За таких обставин , суд вважає, що інформація яка викладена в статтях вищеназваних не є такою, що  принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача  оскільки висловлювання відповідачів  суд  визнає оціночними судженнями, тобто не  розцінює ці висловлювання  як образу.

         За правилами ст.  47-1. Закону України “Про інформацію” Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

         Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

      У відповідності зі ст. 3 Конституції України  честь і гідність людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також в ст. 21 Конституції  наголошується що  всі люди вільні і рівні в своєї гідності та правах.

       Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї.

      Відповідно до ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

       Відповідно до частини 1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та або членів її сім]ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

        Суд, враховуючи конкретні обставини у цій справі приймає до уваги, що свобода політичної дискусії відноситься до фундаментальних засад демократичного суспільства, у зв'язку з чим межі допустимої критики щодо політиків як такі є більш широкими, аніж щодо приватної особи, через що політик має проявляти стриманість до прискіпливої уваги до його вчинків, слів, дій, на що неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини у рішеннях щодо тлумачення положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

        Вислови відповідачів щодо вчинків позивача і його політичної позиції побудовані за допомогою таких мовних засобів, як порівняння, метафори, алегорії, що свідчить про їх оціночний характер - вони за будь-яких обставин не можуть бути доведені як факт реальної дійсності. Ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як і ст. 34 Конституції України, передбачає, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів, змістом чого є свобода дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Зокрема, Європейський Суд наголошує, що стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані v.Austria (№1), рішення від 23.05.1991). Журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть, провокаційних (рішення у справі Prager and Oberschick v.Austria (no.l) від 26.04.1995). При дотриманні умов §2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі Handyside v. the United Kindom від 07.12.1976).

          Європейський Суд з прав людини відзначив, що навіть оціночне судження може виходити за межі прийнятного, якщо воно не має під собою ніякого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Єрузалем проти Австрії))).

          Виходячи з цього,суд зазначає, що такого роду оціночне судження щодо особистих якостей, рис позивача, його поведінки мало б визнаватися образою лише за умови поєднання з непристойною формою вираження такового судження, що не доведено позивачем і судом  не встановлено.

         Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Позивач та його представники не довели тих обставин  на які посилалися як на підставу  своїх вимог не надали докази в обґрунтування своїх вимог не спростували тих обставин на які посилалися відповідачі в обґрунтування своїх заперечень ,  що є їх обов»язком  відповідно до засад  змагальності процесу  за ст.. 10 ЦПК  України . При цьому суд створив всі умови для  змагального процесу , роз»яснював позивачу  та його представникам   їх права та обов»язки.

        Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про  не обґрунтованість та не доведеність вимог позивача  оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст.. 57-59 ЦПК України.

        Згідно ст.. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача. Виходячи з ціни  позову 50000 гр на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»суд стягує з позивача на користь держави 2500 гр. судового збору..

        На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 23, 269, 271, 273, 275, 278, 280, 297, 299, 1167 ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 27, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  суд,   -  

вирішив:

В позові  відмовити .

Стягути з ОСОБА_1 2500 грн. судового збору на користь держави.

       Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його  проголошення.

Суддя: