Справа №2-а- 480/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

       03 березня 2011 року  суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В. розглянувши в порядку скороченого провадження  справу за: адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі, про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із вищезазначеним адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду в м.Бориспіль Київської області про те, що вона є дитиною війни, а тому відповідно до вимог ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з 27 лютого 2006 року, має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне забезпечення»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Протягом 2006-2007 років управління ПФУ в м. Бориспіль ігнорувало це, надбавку позивачу не виплачувало. У 2008-2010 роках відповідач виплачував позивачці надбавку до її пенсії в обмеженому розмірі тільки 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що відповідач неправомірно відмовив їй у перерахуванні та виплаті такої соціальної допомоги у відповідності з чинним законодавством. Тому, просить визнати відмову відповідача щодо виплати їй такої матеріальної допомоги в розмірі, меншому ніж передбачено чинним законодавством, неправомірними, крім того просить зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплатити їй недоплачені соціальні виплати, як дитині війни, на підставі норм вищевказаного Закону, які були зупинені, та які рішеннями Конституційного суду України визнані неконституційними за період з 09.17.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року і до набрання сили постанови суду, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідач у встановлений строк заперечнь не надав, тому суд вирішує проводити розгляд справи на наявних матеріалах.

    Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, слід дійти висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

    Встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Бориспіль Київської області та  отримує пенсію за віком. Водночас, вона має статус дитини війни.

    У відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

     Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року, неправомірно, без врахування підвищення у вигляді надбавки, встановленої вказаним законом в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з обмеженням у виплаті такого підвищення в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, нараховувалась та виплачувалась пенсія за віком, а на письмове звернення позивача щодо перерахування призначеної їй пенсії з урахуванням такої надбавки з боку відповідача було відмовлено.

       У 2006 році згідно зі ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»виплата дітям війни надбавок до їх пенсій була поставлена в залежність від результатів виконання бюджету та порядку, запровадженому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року такий порядок визначений не був. Крім того, за результатом виконання місцевого бюджету виплата дітям війни надбавок до пенсій була неможливою.

       В 2007 році у відповідності до ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який набрав чинності з 01.01.2007р., дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рн/2007р. від 09.07.2007р. ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»була визнана неконституційною.

      У 2008 році згідно із пунктом 42 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2008р., до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була внесена зміна, у відповідності до якої дітям війни до їх пенсії належало виплачувати надбавку у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рн/2008 від 22.05.2008р. пункт 42  розділу пункт 42 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»був також визнаний неконституційним.

        В 2009-2010 роках обмежень щодо виплат дітям війни надбавки до пенсії на законодавчому рівні не встановлювалось.

        Вищенаведене підтверджується даними копії паспорта позивачки та даними посвідчення (а.с. 7,9), а також даними копії листа(а.с.6).

        Однак, враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів,  а позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду з вимогами про нарахування та виплату їй вказаних соціальних виплат. І належним чином вказана вимога не підтверджена відповідними доказами. У зв»язку з цим позивачу слід відмовити у  поновленні такого строку, тому суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги лише в частині нарахування та виплати позивачці щомісячної державної соціальної допомоги в період часу з 18.09.2010 року по 18.02.2011 року.

        Згідно із ст.ст.21,22,24,64 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

        Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, в т.ч. право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

        Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, і державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

         У відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         Таким чином, враховуючи, що нормами вищевказаного нормативного акту чітко визначений розмір підвищення, який оплачується дітям війни до пенсії, а також механізм такого підвищення, що прямо залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і ніяких обмежень щодо застосування даної норми на законодавчому рівні не встановлювалось, суд дійшов висновку, що відповідач нараховував та виплачував позивачу соціальну допомогу, як дитині війни, в розмірі, меншому ніж передбачено чинним законодавством, а тому дії управління по відмові в перерахунку та виплаті такої допомоги, слід визнати протиправними та зобов”язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належної до сплати щомісячної державної соціальної допомоги, за період часу з 18.09.2010 року по 18.02.2011 року, в розмірі 30%  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений законом та здійснювати подальше нарахування такої допомоги у відповідності до ст.6  ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

         Керуючись  ст.ст. 21,22,24,46,64, ст.ст.1,3,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, ст.ст.10, 11, 70, 99, 158-163, 183-2 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

           Позов задовольнити частково.

           Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Бориспіль Київської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до розміру, передбаченому чинним законодавством України –неправомірними.

           Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м.Бориспіль Київської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни, в розмірі 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 18 вересня 2010 року по 18 лютого 2011 року, та в подальшому, при нарахуванні пенсії, здійснювати нарахування та виплату такої соціальної допомоги, відповідно до чинних положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року.

            В іншій частині позовних вимог відмовити.

            Постанова може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                Ю.В.Кабанячий