Справа № 22-ц-513/2011
Категорія 36
Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.
секретаря Вінтоняк О.І.
з участю представника відповідача Якубенка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЖН ТБ», приватного підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів за апеляційною скаргою представника ТОВ «ВІЖН ТБ» на рішення Косівського районного суду від 08 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
у лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що 12.12.2009 року між ним та ТОВ «ВІЖН ТБ» укладено договір про надання програмної послуги супутникового телебачення. Йому був проданий тюнер акційною вартістю 1 грн. і дилером ОСОБА_4 проведено його підключення, за що він оплатив 299 грн. Згідно умов укладеного договору провайдер ТОВ «ВІЖН ТБ» зобов’язувалось подати на його телеприймач відповідні телепрограми, однак 13.12.2009 року цифровий декодер /тюнер/ не зміг прийняти сигнал пакету телепрограм «Віасат Престижний». Він неодноразово звертався до відповідача з приводу відсутності сигналу, однак ТОВ «ВІЖН ТБ» не вживало заходів щодо усунення недоліків у наданні програмної послуги. Посилаючись на Закон України “Про захист прав споживачів” просив розірвати достроково договір про надання послуг програмного забезпечення доступу для перегляду телепрограм та стягнути з відповідачів 300 грн. матеріальної шкоди /оплати за надання послуг/ та 10 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Косівського районного суду від 08 червня 2010 року позов задоволено частково. Розірвано договір № 0004600824 від 12 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ВІЖН ТБ» про надання послуг програмного забезпечення доступу для перегляду телепрограм. Стягнуто з ТОВ «ВІЖН ТБ» на користь ОСОБА_3 300 грн. матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди. В задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що ТОВ «ВІЖН ТБ», на порушення умов договору про надання послуг програмного забезпечення доступу до перегляду телепрограм, не вжило заходів для своєчасного отримання споживачем якісної послуги.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ВІЖН ТБ» посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи. Позивачем не доведено факту припинення подачі сигналу на його телеприймач, а такий висновок суду необґрунтований. Твердження суду про недоліки, допущені ТОВ «ВІЖН ТБ» у наданні програмної послуги позивачеві безпідставні. Рішення щодо розірвання договору про надання програмної послуги не містить посилання на норму права. Позивач не довів факту спричинення йому матеріальної та моральної шкоди, наявності причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями відповідача та вини останнього у заподіянні шкоди. Тому просить рішення скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення в частині відмови в позові до ОСОБА_5 не оскаржується.
В засіданні апеляційного суду представник ТОВ «ВІЖН ТБ» апеляційну скаргу підтримав, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з’явились, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Крім того, рішення суду повинно відповідати вимогам, викладеним у п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України щодо зазначення у резолютивній частині висновку суду по суті позовних вимог.
Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив ці положення закону.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Укладений між сторонами у справі договір, про розірвання якого звернувся до суду ОСОБА_3, є договором про надання послуг, який відповідно до ст. 907 ЦК України може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Згідно вимог ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
ОСОБА_3 обгрунтовував свій позов неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов’язань за договором. За змістом ч. 1 ст.906 ЦК України неналежне виконання зобов’язання полягає у виконанні дій, які не відповідають умовам договору, за наявності вини виконавця.
Однак, позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими. Доказування, згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорено сторонами, що 12 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ВІЖН ТБ» укладено договір № 0004600824 про надання послуг програмного забезпечення доступу виключно домашнього перегляду обраного ним індивідуального пакету телепрограм з акційною пропозицією «Віасат Престижний», ресівер /цифровий декодер/ за 1 грн., з абонентною платою за перший рік 99 грн. в місяць, строком на 2 роки. Відповідно до п. 1.3.2 договору програмна послуга надається провайдером абоненту за відповідності індивідуальних технічних засобів прийому абонента вимогам, встановленим Правилами надання та отримання програмних послуг та перебування їх у належному функціональному стані. Згідно п.п. 3.1.1, 3.1.3, 3.1.6 договору абонент має право на своєчасне і якісне отримання програмної послуги; на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання або неналежного виконання провайдером його обов’язків, передбачених цим договором та законодавством; на одностороннє припинення цього договору у передбаченому цим договором та законом випадках. Пунктом 1.6 регулюється порядок дострокового припинення договору. Згідно п. 3.2.6 договору абонент зобов’язаний утримувати картку доступу та індивідуальні технічні засоби прийому у справному стані. Провайдер зобов’язаний надавати програмну послугу за встановленими показниками якості відповідно до стандартів та інших нормативних документів, умов цього договору, Правил надання та отримання програмних послуг /п. 3.4.1/. Відповідно до п. 9 Правил надання та отримання програмних послуг ТОВ "ВІЖН ТБ" провайдер не несе відповідальності за неякісні послуги та перерву у наданні послуг у разі, зокрема: невідповідності технічного стану індивідуальних технічних засобів прийому абонента встановленим нормам та цим Правилам; невідповідності технічним характеристикам телевізійного сигналу, що виникли з вини телевізійного передавального центру, супутників зв’язку, тощо; пошкодження індивідуальних технічних засобів прийому абонента.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ВІЖН ТБ» в порушення умов договору не надавало позивачу якісні послуги, чим йому було спричинено матеріальну і моральну шкоду.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач в порушення умов згаданого договору не отримував якісну послугу з вини ТОВ «ВІЖН ТБ». На припущеннях рішення суду грунтуватися не може.
Згідно п. 1.3 абонентського договору, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ВІЖН ТБ», однією із умов надання програмної послуги є наявність у її отримувача індивідуальних технічних засобів прийому сигналу у належному функціональному стані. Відповідно до п. 3.2.6 договору та п. 2.6 Правил надання та отримання програмних послуг ТОВ "ВІЖН ТБ" утримання індивідуальних технічних засобів у справному стані є договірним обов’язком абонента, а не провайдера програмних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_3 до ТОВ "ВІЖН ТБ" про тимчасову відсутність доступу до частини телевізійних каналів були предметом перевірки відповідача (а.с. 34, 36). При цьому ТОВ "ВІЖН ТБ" посилалось на неналежний функціональний стан належних позивачу технічних засобів прийому телевізійного сигналу (супутникової антени і цифрового ресиверу). Зокрема, у журналі реєстрації та перевірки скарг абонентів зазначено, що в грудні 2009 року та в січні 2010 року у абонента ОСОБА_3 мав місце збій у настройці супутникової антени, тобто пристрою, за який відповідач не відповідає (а.с. 39-40). Згідно довідки АА № 212684 з ЄДРПОУ від 19.08.2009 р. ТОВ "ВІЖН ТБ" здійснює діяльність у сфері радіомовлення та телебачення, зв’язку, рекламну діяльність, друкування та видання газет (а.с. 47). Тому твердження представника ТОВ "ВІЖН ТБ" про те, що товариство не здійснює реалізацію індивідуальних технічних засобів прийому абонентів: супутникових тарілок, цифрових ресиверів тощо, ніякими доказами не спростовано.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що не може бути перешкодою для неналежного виконання умов договору неналежне функціонування індивідуальних технічних засобів, які належать позивачу, є помилковим.
Що стосується вимог про розірвання договору, укладеного з ТОВ «ВІЖН ТБ» з мотивів, указаних позивачем, то належних об`єктивних доказів у їх обгрунтування про істотне порушення умов договору відповідачем в матеріалах справи немає, тому ці вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Висновок суду першої інстанції про зобов’язання ТОВ «ВІЖН ТБ» відшкодувати позивачу матеріальну шкоду в розмірі 300 грн., які ним були витрачені на виконання умов договору, з посиланням на порушення відповідачем положень Закону України «Про захист прав споживачів», не обґрунтований. При цьому суд не врахував специфіку даного договору.
У статті 1 п. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» дано визначення терміну «послуги», як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до п.5 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про неналежне виконання зобов’язання ТОВ «ВІЖН ТБ» у виконанні дій, які не відповідають умовам договору, та наявності вини виконавця. Предметом укладеного сторонами договору є зобов’язання відповідача надавати позивачу програмну послугу, тобто послугу нематеріального блага з надання абоненту доступу до виключно домашнього перегляду обраного ним індивідуального пакету телепрограм в якості цілісної інформаційної послуги. Таку програмну послугу ТОВ «ВІЖН ТБ» з моменту укладення договору ОСОБА_3 надавало. Достовірних, належних та допустимих доказів наявності вини відповідача та спричиненню позивачу у зв’язку з цим матеріальної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено.
Оскільки названих правових підстав при розгляді справи встановлено не було, то суд першої інстанції необгрунтовано задовольнив вимогу ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ «ВІЖН ТБ» матеріальної шкоди.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що при викладених обставинах оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_3 про розірвання договору надання програмної послуги та відшкодування матеріальної шкоди.
На підставі ст. ст. 627, 651, 906, 907 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЖН ТБ» задовольнити.
Рішення Косівського районного суду від 08 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЖН ТБ», приватного підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «ВІЖН ТБ» про розірвання договору надання програмної послуги та відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Вакарук В.М.
Проскурніцький П.І.