Справа №2-2/11р.

                                                  РІШЕННЯ

ІМ»ЯМ          УКРАЇНИ

3 березня 2011р.                         Ленінський  районний суд м.Вінниці

В складі головуючого Овсюка Є.М.

При секретарі Маценко О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ш особи –служби у справах дітей Вінницької міської ради про виселення з самовільно зайнятого жилого приміщення,-

                              ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.07.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 ОСОБА_1 став власником квартири АДРЕСА_1. Вказаний об»єкт нерухомості зареєстрований за ОСОБА_1 у Вінницькому обласному об»єднаному бюро технічної інвентаризації  реєстровий № 13 книга № 39/.

          Користуватись і вселитись в  дану квартирою ОСОБА_1 не має можливості, так як квартиру займає без жодних правових підстав, без реєстрації в квартирі ОСОБА_4, яка на вимоги власника квартири про її звільнення належним чином не реагує.

          Посилаючись на зазначені обставини 5.06.2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення з самоправно зайнятої квартири без надання іншого житла.

          В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позов обґрунтовуючи його обставинами викладеними в позовній заяві, а також просить виселити з зазначеної квартири крім ОСОБА_4 всіх проживаючих з нею осіб.

          ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що спірна квартира була куплена нею та її співмешканцем ОСОБА_6 в грудні 1991 року, але оформлена виключно на ОСОБА_6 В цій квартирі вона з дочкою проживає з 1994 року, оплачує всі комунальні послуги, а тому продажа цієї квартири ОСОБА_6 без її згоди являється порушенням її прав і не враховує інтереси неповнолітньої дочки ОСОБА_7

          Представник служби у справах дітей Вінницької міської Ради Марценюк Л.Є просить відхилити позов, як такий, що не враховує інтереси неповнолітньої ОСОБА_7

          Заслухавши пояснення сторін, встановивши факти і відповідні їм правовідносини суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову приймаючи до уваги наступне.

          По справі встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27.07.2005 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_1 належну його сину ОСОБА_9 на підставі довіреності , посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1 в м.Вінниці. ОСОБА_1 зареєстрував квартиру на себе у Вінницькому ООБТІ/ реєстровий № 13, книга 39/ про що в справі є копія реєстраційного посвідчення.

          В квартиру ОСОБА_1 на протязі більше 5 років заселитись не має можливості, поскільки  цьому перешкоджає, проживаюча в квартирі ОСОБА_4 Остання, захищаючи своє право на житло зверталась до суду з позовами до ОСОБА_6, ОСОБА_1 ОСОБА_9, Ш особи –служби у справах дітей Вінницької міської ради про визнання правочинів недійсними, визнання права власності на квартиру.

          Рішеннями Ленінського районного суду м.Вінниці від 3.04.2008 року та від 8.10.2010р. в позові ОСОБА_4 відмовлено. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 9.06.2008 року і від 18.11.2010р. зазначені рішення суду набули законної сили.

          Відповідно до зазначених рішень, які суд враховує при вирішення данного спору спірна квартира не є об»єктом спільно нажитого майна ОСОБА_11 та ОСОБА_4,оскільки остання проживала в подружніх стосунках без реєстрації шлюбу, що відповідно до діючого на той час КпШС в редакції 1969 року не породжував будь-яких майнових прав; що зазначена квартира була ОСОБА_9 подарована ОСОБА_12 і що ОСОБА_4 цей договір не оспорювала.

          Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

          Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права користування та розпорядження своїм майном.

          Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          Відповідно до ст. 169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку / квартирі/, що належать громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які  проживають разом з ним, зобов»язані звільнити жиле приміщення, а у разі відмовлення –підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, враховуючи наведені обставини ОСОБА_4 проживає в квартирі без реєстрації і правовстановлюючих документів, не має права перешкоджати власникові квартири володіти, користуватись і розпоряджатись квартирою, її проживання в квартирі є самочинним, а тому заявлена вимога про виселення її разом з неповнолітньою дочкою, яка фактично проживає в зв»язку з навчанням в м.Харкові є законною  і підлягаючою до задоволення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 317,319, 383,386,387 ЦК України, ст.150 ЖК  України, ст.ст. 57-60,88,212-215,318 ЦПК України,-

                              ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Виселити ОСОБА_4 разом з проживаючою з нею неповнолітньою ОСОБА_13  з самоправно зайнятої квартири АДРЕСА_1 в м.Вінниці належну ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в виді 8.50 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 9.50 грн. судового збору.

          Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя :