Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-189/11

РІШЕННЯ

Іменем України

 01.04.2011 р.                                                                                                    м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючий суддя Камінський В.  П.

при секретарі Гудзь К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка цивільну справу за позовом       ОСОБА_1    до     ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Ленінський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції про зменшення заборгованості по сплаті аліментів та зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  24.01.2011 року звернувся до суду з первісним позовом (а.с.2-4) і вказав, що з відповідачкою ОСОБА_2  з16.06.2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають двох неповнолітніх синів - ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з  відповідачкою-ОСОБА_2.

У жовтні 2010 року позивачу-ОСОБА_1 стало відомо, що з нього стягуються аліменти, відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 05.02.2009 року та виданого виконавчого листа, на користь відповідачки-ОСОБА_2  на утримання двох неповнолітніх синів в розмірі по 250 грн. щомісячно, а також Ленінський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції нарахував йому заборгованість по аліментам  в сумі 10161,40 грн..

Позивач  з даною заборгованістю по аліментам не згоден, оскільки в період з 22.01.2009 року по 30.06.2010 року вони разом з відповідачкою проживали однією сім’єю, всі доходи які він-позивач отримував витрачав на утримання відповідачки та дітей. В зв'язку з тим, що сімейні стосунки з відповідачкою стали нестерпними позивач у липні 2010 року переїхав на постійне місце проживання до своїх батьків, однак починаючи з липня 2010 року надавав відповідачці грошову допомогу в розмірі 30 відсотків від свого сукупного доходу на утримання синів.

Заборгованість по аліментам в сумі 10161,40 грн., що виникла у зв'язку з наданням відповідачкою до Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції дубліката виконавчого листа №2-200/2009 від 05.02.2010 року позивач вважає незаконною, оскільки в період з 22.01.2009 року по 30.06.2010 року вони з відповідачкою проживали разом,  він-позивач за цей час  --  придбав стілець «Прима», вартістю 700 грн. та стіл комп’ютерний, вартістю 640 грн., якими продовжують користуються відповідачка та сини; продовжував сплачувати внески по споживчому кредиту,   але про стягнення аліментів позивачу не було нічого відомо. Також у 2009 році  разом з відповідачкою та дітьми двічі їздили на відпочинок; в серпні 2010 року разом з сином ОСОБА_7 їздив на відпочинок, а коли син ОСОБА_7 у серпні 2010 року захворів, ним позивачем було придбано медикаменти на суму 179,54 грн.(а.с.15).

Просив суд скасувати заборгованість по виплаті аліментів на користь відповідачки в сумі 10161,40 грн., що виникла в період з 22.01.2009 року по 01.10.2010 року.

14.03.2011 року ОСОБА_1  подав до суду заяву про уточнення своїх позовних вимог (а.с.52-53) в якій вказав, що він звільнився з відділу освіти Вінницької РДА, де він працював; зареєстрований у Жмеринському центрі зайнятості з 09.02.2011 року як безробітний; отримує допомогу по безробіттю у розмірі 983,08 грн.; відповідачка без поважних причин пред’явила виконавчий лист до виконання лише у жовтні 2010 року, що вказує про наявність вини у непред’явленні у лютому 2009 року  виконавчого листа до виконання з боку відповідачки-ОСОБА_2, через що і утворилась заборгованість. У березні 2011 року він сплатив поштовим переказом аліменти на утримання двох неповнолітніх синів у розмірі 500 грн. за лютий 2011 року; а тих грошей, які залишились після переведення 500 грн. на користь позивачки, йому-позивачу не вистачає для забезпечення своїх першочергових життєвих потреб.   Просить суд звільнити його-ОСОБА_1  від сплати заборгованості по аліментам в сумі 10161,40 грн., в зв'язку з непред’явленням відповідачкою-ОСОБА_2   без поважної причини  виконавчого листа до виконання.

07.02.2011 року ОСОБА_2  подала зустрічний позов (а.с.22-24) про зміну розміру аліментів, в якому просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача-ОСОБА_1 за рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 09.02.2009 року у твердій грошовій сумі – 250 грн. щомісячно на кожного неповнолітнього  сина, які проживають з позивачкою, стягнувши з відповідача-ОСОБА_1 по 350 грн. щомісячно  на її-позивачки користь на утримання кожного неповнолітнього  сина.   При цьому позивачка вказує у своїй зустрічній заяві на те, що відповідач у своєму первісному позові не наводить належних та переконливих доказів про  звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, а його посилка на те, що він як батько, приймав участь у вихованні і лікуванні власних дітей не є підставою для повного або часткового звільнення від сплати заборгованості по аліментам.  Позивачка просить суд свої вимоги зустрічного позову  задовільнити, а в первісному позові  ОСОБА_1 відмовити.

В судовому засіданні позивач та його представник-адвокат ОСОБА_4 підтримали свої позовні вимоги і просили їх задовільнити, посилаючись на те, що з січня 2009 року по липень 2010 року жили однією з відповідачкою сім’єю; шлюб між ними був розірваний 01.12.2010 року, ініціатором розірвання шлюбу був він-позивач; відповідачка ОСОБА_2  вчасно, без поважних причин,  не пред’явила виконавчий лист до виконання  до Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції, а тому у суду є всі підстави повністю звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, яка виникла по вині ОСОБА_2;  в зв'язку з тим, що є велика заборгованість по аліментам звільнився з роботи - з відділу освіти Вінницької РДА; позивач згоден сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання  двох неповнолітніх синів по 150 грн. на кожного сина, так як він-позивач є безробітним, а  відповідно до діючого законодавства  у разі якщо розмір аліментів менший мінімального розміру, то дитині призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У зустрічному позові ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів з 250 грн., на кожну дитину, до 350 грн. на кожну дитину відмовити; зменшивши розмір аліментів до 150 грн. на кожного сина щомісячно на користь відповідачки на їх утримання.

В судовому засіданні ОСОБА_2-відповідачка  первісній  позов не визнала повністю пояснивши, що з відповідачем проживали у зареєстрованому шлюбу від якого мають двоє неповнолітніх дітей, які проживають з нею-ОСОБА_2 та перебувають на її утриманні; ОСОБА_1 не забезпечував сім’ю, а тому вона  звернулася до суду з позовом про стягнення з нього аліментів і рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 05.02.2009 року та на підставі виданого виконавчого листа, на її користь з ОСОБА_1 стягуються аліменти  на утримання двох неповнолітніх синів в розмірі по 250 грн. щомісячно; в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не працював і не забезпечував сім’ю з 23.02.2008 року по 12.04.2010 року, була вимушена вийти на роботу, хоча перебувала у відпустці по догляду за сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 до 3-х річного віку; після офіційного розірвання шлюбу проживали ще деякий час  разом, але  потім  спільне проживання припинили; дублікат виконавчого листа пред’явила до виконання Ленінському відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції у жовтні 2010 року, так як де подівся оригінал виконавчого листа вона не пам’ятає, а відповідно до Сімейного законодавства  аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконанню; своєї вини у тому що вона подала виконавчий лист до виконання у жовтні 2010 року не вбачає;  ОСОБА_1 не навів належних підстав для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам; вимога ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх синів з 250 грн. до 150 грн. на кожного сина  є безпідставна. Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.  Свій зустрічний позов про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей з 250 грн. до 350 грн. на кожного сина підтримує і просить його задовільнити, так як ОСОБА_1 спроможний їх сплачувати, а по 250 грн. алімінтів є недостатньою сумою для утримання синів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Ленінський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції  в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, про свідчить поштові повідомлення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 суду пояснили, що вони є батьками ОСОБА_1, який забезпечував і утримував сім’ю, а також по мірі можливості сплачував аліменти  ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх синів; разом з ОСОБА_2 і дітьми їздив на море.

З ксерокопії рішення Жмеринського міськрайонного суду від 05.02.2009 року видно, що при розгляді  у  попередньому  судовому засіданні  справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей  були присутні сторони; відповідач ОСОБА_1 не заперечував щодо стягнення аліментів в розмірі 250 грн. на кожного неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до їх повноліття (а.с.5).

З ксерокопії дубліката виконавчого листа видно, що рішення суду від 05.02.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей набрало чинності 17.02.2009 року; строк пред’явлення виконавчого листа до виконання 3 роки; дублікат  виконавчого листа видано 13.10.2010 року (а.с.6).

З ксерокопії розпорядження Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції  від 20.10.2010 року видно, що за місцем роботи ОСОБА_1  -  відділу освіти Вінницької РДА  був надісланий дублікат виконавчого листа  про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання синів  ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно у розмірі 250 грн. на кожну дитину, починаючи з 22.01.2009 року і до їх повноліття, а також запропоновано проводити стягнення з усіх видів заробітку, після відрахування податків, в розмірі 50 відсотків до повного погашення заборгованості, яка станом на 01.10.2010 року становила 10161,40 грн. (а.с.7).

Відповідно до вимог ст.197 ч.3 СК України – суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Посилання ОСОБА_1, що ОСОБА_2 без поважних причин пред’явила виконавчий лист до виконання не може бути прийнято судом, оскільки про винесене рішення від 05.02.2009 року про стягнення аліментів ОСОБА_1 було відомо, на момент розгляду справи ним не було подано жодних заперечень проти позову, рішення ним не оскаржувалося, на момент винесення рішення він перебував на обліку у центрі зайнятості, тому мав можливість сплачувати аліменти в добровільному порядку,

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності суд вважає, що ОСОБА_1 не надав суду належних доказів для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, а подані ОСОБА_1 ксерокопії кредитного договору з додатком (а.с.8-9), ксерокопії квитанцій (а.с.10-14), ксерокопії товарних чеків  (а.с.16,32) по суті справи не відносяться; а надані ксерокопія квитанції по придбання лікувальних засобів для неповнолітнього сина ОСОБА_7 ( зі слів ОСОБА_1) (а.с.15) та фотознімки (а.с.33) суд розцінюється як піклування  ОСОБА_1 про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток (ст.150 ч.2 СК України), а надані ним  ксерокопії довідок (а.с.61,62) та оригінали проте, що він ОСОБА_1  перебуває на обліку у Жмеринському міськрайонному центрі зайнятості з 09.02.2011 року як безробітний і отримує дохід в розмірі 983,08 грн., з яких, зі слів ОСОБА_1, перевів  500 грн. (ксерокопія квитанції а.с.63)  на користь ОСОБА_2 в рахунок аліментів за лютий 2011 року, суд розцінює як добровільне виконання  ОСОБА_1 рішення  суду від 05.02.2009 року про стягнення з аліментів на утримання неповнолітніх синів.

Згідно ч.1 ст.192 СК України – розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом  зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

У платника аліментів – ОСОБА_1 і одержувача аліментів – ОСОБА_2 після винесення рішення суду 05.02.2009 року матеріальний та сімейний стан не змінився, здоров'я не погіршилось, а тому у вимогах ---  ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів з 250 грн. до 150 грн. на кожного сина щомісячно на користь відповідачки на їх утримання та ОСОБА_2 про збільшення стягнення розміру аліментів з ОСОБА_1 на її користь на утримання неповнолітніх дітей з 250 грн. до 350 грн. щомісячно на кожного сина є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5,8,10,60,209,210,212-214,367 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, ч.3 ст.181, ч.2 ст.188 СК України, суд –  

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2,  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Ленінський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції про зменшення заборгованості по сплаті аліментів -  відмовити.

ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя:В. П. Камінський