АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1219/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Н.В.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 квітня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Крилової О.В.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини, та визнання права власності на ј частину житлового будинку та відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2002 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом.
В позові вказала, що в спірному будинку позивачка проживає з 1969 року, перебуваючи у шлюбних відносинах з ОСОБА_7, сином господаря будинку. Шлюб з чоловіком було розірвано у 1992 році. Але фактично вона проживала далі в будинку. Позивачка приймала безпосередньо участь у забудові та благоустрої будинку на протязі усіх років проживання у будинку. Після смерті її колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_7 у 1998 році, його батька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, другої дружини її колишнього чоловіка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивачка фактично прийняла спадщину: проживала у будинку ,сплачувала рахунки, пов'язані з утриманням будинку, що робить і дотепер. Відповідач ОСОБА_4 в спірному будинку ніколи не проживав, в будівництві участі не брав, до померлої ОСОБА_9 ніяких родинних стосунків не має.
Після уточнення позовних вимог (а.с. 326), ОСОБА_3 просила встановити факт прийняття спадщини після померлого колишнього її чоловіка ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, визнати за нею право власності на ј частину будинку, стягнути з ОСОБА_4 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Доводи апеляційної скарги полягають у висловленні загальної незгоди позивача з оцінкою судом першої інстанції доказів у справі та особисте тлумачення ним законодавства. Виходячи з цих доводів судова колегія, діючи відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, не вбачає наявності обставин, якими б підтверджувалися вимоги апеляційної скарги.
Як встановлено судом, позивачка з 2 серпня 1969 року по 17 листопада 1992 року, перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_7, проживаючи разом в АДРЕСА_1 Вказаний будинок належав ОСОБА_8 –батькові ОСОБА_7.
21 квітня 1971 року ОСОБА_8 на підставі договору дарування (а.с. 49) подарував 9/25 частин вказаного будинку ОСОБА_7. Останній 13 жовтня 1971 року зареєстрував своє право власності на вказану частину будинку.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 29). Позивачка до моменту його смерті власником будинку не була, в шлюбних відносинах не знаходилась. На час смерті спадкодавця, згідно діючого на той час законодавства (ст. 529, 530 ЦК в редакції 1963 року), спадкоємцем не була, до нотаріальної контори не зверталась а тому і не має спадкових прав на вказане нерухоме майно.
Тому суд першої інстанції правомірно відмовив позивачці в задоволенні позову.
Посилання позивачки про те, що вона приймала безпосередню участь у забудові та благоустрої будинку на протязі усіх років проживання у будинку не може бути підставою для задоволення позову у той спосіб захисту свого права який вона вибрала - просила визнати за нею право власності шляхом встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст. ст. 3, 4, 11 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить й право визначення предмета і підстав позову.
Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів який міститься в статті 16 ЦК України не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що вибрав сам позивач.
За змістом статей 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В процесі розгляду справи позивач не змінювала підстави та предмет спору, тому судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2006 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий: Судді: