Семенівський районний суд Полтавської області

Справа №  1-20/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 року           

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді-Халявки В.І.,

при секретарі-Козулі Н.П.,

з участю прокурора-Яроменка Р.О.,

підсудного-ОСОБА_2,

та адвоката-ОСОБА_20

потерпілих-ОСОБА_3 та ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка кримінальну справу про обвинувачення

                                             ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

                                             народження,  уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця,

                                        громадянина України, одруженого, маючого неповнолітню

                                        дитину,військовозобов*язаного, з середньою освітою, не

                                        працюючого, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії,

                                        раніше не судимого,

 в злочині, передбаченому ч.3 ст.187 КК України,

                                                                  ВСТАНОВИВ:

       Підсудний ОСОБА_2 вчинив  напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров*я особи, яка зазнала нападу, та проникненням у житло за таких обставин.

        14 листопада 2010 року близько 17 годин ОСОБА_2, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, прийшов у двір до потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що проживають по АДРЕСА_2 В цей час потерпілі закрили вхідні двері в житло на гачок зсередини та збиралися лягати відпочивати. ОСОБА_2, маючи намір проникнути в житло, розбив віконне скло в оселі потерпілих та почав вимагати у ОСОБА_3, що підійшла до вікна, гроші. Почувши від потерпілих, що грошей у них немає, підсудний намагався проникнути в житло  через розбите вікно, але це йому не вдалося. Через отвір у вікні підсудний вкинув до будинку дві дерев*яні дошки, а сам пішов до електропроводів, що ведуть до будинку, обрізав їх, обезточивши жилий будинок.

       Після цього підсудний через нещільно закриті двері будинку відкрив гачок, на який вони були закриті зсередини, та проник в жиле приміщення потерпілих. Зайшовши до жилого будинку, підсудний знов почав вимагати у потепілих гроші. Почувши відповідь потерпілої ОСОБА_3 про те, що грошей у   них з чоловіком немає, бо вони не отримали пенсію, підсудний ОСОБА_2 з метою заволодіння коштами, намагаючись подавити волю потепілих та змусити передати йому грошові кошти, підняв з підлоги одну з дошок, вкинутих у вибите вікно, та почав нею наносити удари в різні частини тілі спочатку ОСОБА_3, а потім ОСОБА_1, вимагаючи при цьому у них гроші.

        Підсудний наніс ОСОБА_3 три удари дошкою по гомілці правої ноги та три удари по гомілці лівої ноги. Після цього наніс потерпілій ще не менше 10 ударів в область правого плеча, передпліччя, в область лівого ліктьового суглобу, по тильних поверхнях правої та лівої кисті та два удари цією ж дошкою по голові у тім*яну та  лобну області, спричинивши останній тілесні ушкодження у виді ран на нижніх кінцівках, синців на верхніх кінцівках та припухлості м*яких тканин голови, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров*я. Продовжуючи вимагати гроші у останніх, підсудний ОСОБА_2 тією ж дошкою почав наносити удари потепілому ОСОБА_1, що сидів у кімнаті на стільці. Йому підсудний наніс не менше 12 ударів в різні частини тіла: по голові, обличчю, в грудну клітину, в живіт, по верхніх кінцівках, а наостанок кинув у голову потерпілому металевий предмет, що попався йому під руку, та спричинив рану голови. Своїми насильницькими діями підсудний спричинив потерпілому ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров*я у виді ран на голові та правій кисті, синців на обличчі та верхніх кінцівках, саден на тулубі та правій руці. Після нанесення потерпілим тілесних ушкоджень, не отримаввши від них ніяких грошей, підсудний ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник.

      Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_2 не визнав вини у скоєнні розбійного нападу на потерпілих  та показав, що 14 листопада 2010 року була неділя і він цілий день знаходився дома і нікуди не ходив.  Під вечір коли починало темніти до нього прийшла  ОСОБА_4, що проживає по сусідству, та просила його відроментувати телевізор. Коли  почало темніти він пішов до неї, взяв батарейки з пульта та дома їх зарядив і знову відніс ОСОБА_4  Був у неї хвилин двадцять. Потім прийшов додому і  хвилин через 30-40 до нього додому прийшов ОСОБА_5 та попросив  у нього пусту пластикову  пляшку для горілки. Це було після 17 години. Після того як пішов ОСОБА_5 він, підсудний, разом з дружиною пішли в хату, де він дивився телевізор приблизно до 23-24 годин і нікуди з хати та з двору не виходив.

      Підсудний показав, що у нього були хороші стосунки з потерпілими. 14 листопада він у них у будинку не був, нападу на них не скоював. Весь день він був удома і спиртонго в цей день не вживав. Наступного дня, тобто 15 листопада 2010 року, зранку після 5 години ходив по селу по різних людях в пошуках спиртного, а опівдні, коли він знаходився дома, прийшов дільничий  інспектор Семенівського РВ та забрав його до відділку. Потерпілі проживають від нього на відстані 300-350 метрів. Про всі  події 14 листопада 2010 року та наступного дня він пам*ятає добре.

          Незважаючи на невизнання вини у вчиненні злочину,  вина підсудного підтверджується показаннями потерпілих, свідків, іншими доказами в їх сукупності.

         Так потерпіла ОСОБА_3 показала, що вони з чоловіком проживають у колишньому сараї, пристосованому під житло. 14 листопада 2010 року на дворі було ще видно і вона, знаходячись в кімнаті, побачила надворі біля вікна ОСОБА_2. Він розбив вікно та кричав у вікно: «Давайте гроші». Вона впізнала підсудного, бо підходила до вікна. ОСОБА_2 намагався залізти в будинок, вставляв ногу у вікно. Згодом ОСОБА_2 зайшов у кімнату і знову почав вимагати гроші. При цьому якоїсь конкретної суми не називав. Вона пояснила йому, що грошей у них з чоловіком немає, бо не отримали пенсію. Підсудний продовжував вимагати гроші, а потім узяв із підлоги дерев*яну дошку, яку він вкинув у вікно, і почав нею бити її в різні частини тіла –по ногах, по голові, по руках. Потім підсудний залишив її та почав бити дошкою її чоловіка ОСОБА_1, вимагаючи гроші. Удари приходилися чоловікові по голові, по ногах, по руках. Коли зверталася до підсудного та просила його не бити, називала його ОСОБА_2, казала, що немає грошей. Підсудний був одягнутий в темний одяг, на голові була в*язана шапка. Коли підсудний, побивши їх з чоловіком, пішов з будинку, вони виявили, що в оселі немає електричного освітлення.

        Потерпіла показала, що коли підсудний бив її чоловіка, той той звертався до нього по імені, називав ОСОБА_2. Наступного дня вона пішла в сільську раду та розповіла, що їх  з чоловіком побив ОСОБА_2. Вона ж показала, що бачить добре, на зір не жаліється, окулярами не користується.

        Потерпілий ОСОБА_6 показав, що підсудний вийняв шибку і почав щось кидати у вікно. Він впізнав ОСОБА_2 і сказав: «Що ти робиш, ОСОБА_2». Він впізнав підсудного коли той ліз у вікно. Потім підсудний зайшов у хату і почав їх бити. ОСОБА_2 бив його дружину по голові, по ногах, по руках. Його бив штахетиною по руках, по голові, казав щоб дали йому грошей. Коли підсудний намагався залізти у вікно, він, потерпілий, стояв біля вікна і впізнав ОСОБА_2 в обличчя, називав його ОСОБА_2

           Свідок ОСОБА_8 показав, що він є племінником потерпілого ОСОБА_1 15 листопада 2010 року зранку він знаходився поблизу сільської ради на вулиці с.Заїченці. Він побачив дружину свого дядька ОСОБА_3, яка прямувала до сільської ради. Вона закотила гамаші на нозі та показала рану, а потім показала рану та гематому на голові. Там була засохша кров . ОСОБА_3 сказала,  що її звечора побив ОСОБА_2 штахетиною. Він же побив і її чоловіка. Вона впізнала підсудного. Близько 14 години він пішов до ОСОБА_2 додому і побачив, що шибка у вікні розбита. Розбитою виявилася і шибка у веранді. Він, свідок, бачив кров у дядька на руках та на обличчі. Той сказав, що його побив ОСОБА_2. В кімнаті бачив щось схоже на штахет. Старі казали, що цими дрючками їх побив ОСОБА_2. Потерпілі обоє впевнено вказували саме на нього. Потім дядько жалівся, що в хаті немає світла. Він вийшов надвір та виявив, що електропроводи, що йдуть в будинок обрізані. Кінці проводів були обпалені, тобто їх обрізали під напругою. Свідок показав, що вхідні двері у будинку закривалися із середини на крючок і їх можна було відкрити зовні паличкою, підійнявши крючок.

          Свідок ОСОБА_9 показала, що 14 листопада 2010 року її чоловік ОСОБА_2 о 8 годині ранку кудись поїхав з дому на велосипеді  і повернувся близько 18 години в нетверезому стані та ліг спати. 14 листопада вона була дома весь день. В цей день ОСОБА_5 до них додому не приходив. Наступного дня вранці ОСОБА_2 переодягся у чисті штани, а ті, що були на ньому вона спалила, бо були дуже брудні. Чоловік говорив їй, що 14 листопада до них додому  приходив ОСОБА_5  по пусту пляшку але вона не пам*ятає щоб ОСОБА_5  до них приходив.  

          Свідок ОСОБА_10 показала, що вона перебуває в фактичному шлюбі з ОСОБА_11. Разом з ними проживає його син ОСОБА_5, який зловживає спиртними напоями. Одного разу до них до двору прийшов ОСОБА_2 покликав ОСОБА_5 та про щось з ним розмовляв. Потім ОСОБА_5 розказав їй, що ОСОБА_2 звинуватив його в тому, що він, ОСОБА_5, ходив до потерпілих та побив їх. Свідок також показала, що вона особисто запитувала у потерпілої ОСОБА_3 чи був у них ОСОБА_5. Потерпіла сказала, що його не було, а побив їх ОСОБА_2, вона його впізнала.

      Свідок ОСОБА_5 показав, що до нього додому приходив ОСОБА_2 та казав, що то він, свідок, обрізав електричні проводи у потерпілих. На це він відповів ОСОБА_2 що він не ходив до діда та баби. Свідок показав, що він зловживає спиртними напоями. Свідок підтвердив свої показання, які він давав в ході досудового слідства.

          Вина ОСОБА_2 у вчиненні нападу на потерпілих підтверджується також:

·          Заявою потерпілої ОСОБА_3  від 15.11.2010 року про вчинений злочин, де вона прямо вказує на підсудного, як на особу, що вчинила напад (а.с.8);

·          Протоколами огляду місця пригоди від 15 та 22 листопада 2010 року (а.с.9-22) із яких вбачається, що при огляді оселі потерпілих було виявлено розбите вікно, що веде в жиле приміщення, а в самому приміщенні виявлено дві дерев*яні дошки, на які вказували потерпілі як на знаряддя нанесення їм тілесних ушкоджень;

·          Протоколами відтворення обстановки та обставин події від 6 січня 2010 року з участю потерпілих (а.с.82-93);

·          Висновками судово-медичної експертизи від 11 січня 2011 року (а.с.115-116, 120-121), згідно з якими показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 при відтворенні обстановки та обставин події відповідають об*єктивним судово-медичним даним, встановленим при судово-медичній експертизі потерпілих.

     Таким чином суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_2 у скоєнні розбійного нападу на потерпілих.

       Невизнання своєї вини підсудним суд розцінює як обраний ним спосіб захисту від пред*явленого обвинувачення. Показання ОСОБА_2с. є неправдивими, такими, що суперечать зібраними по справі доказами та свідчать про намагання уникнути відповідальності за скоєне.

       Так в судовому засіданні ОСОБА_2 стверджував, що 14 листопада 2010 року він нікуди з дому не виходив, а під вечір коли починало темніти ходив до сусідки ОСОБА_4 щоб відремонтувати їй телевізор. Пробув у неї хвилин сорок. Після 17 години до нього додому прийшов ОСОБА_12 та просив у нього пусту пляшку для горілки. Він дав йому пусту пляшку, а дружина через це його вилаяла. Однак і на досудовому слідстві і в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 не підтвердила показань підсудного та показала, що 14 листопада 2010 року її чоловік поїхав з дому велосипедом о 8 годині ранку і його не було дома цілий день до 18 години. Цього ж дня ОСОБА_5 до них не приходив, а приходив 15 листопада та питав де її чоловік.

     У суду немає підстав не вірити  потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які на протязі всього досудового слідства та в ході судового розгляду давали суду стабільні послідовні показання про вчинення злочину саме підсудним. Від самого початку вони прямо вказували на підсудного як на особу, що напала на них. Свої показання вони підтвердили і в ході очних ставок з підсудним.

   В судовому засіданні на неодноразові запитання хто на них напав 14 листопада 2010 року без сумнівів ствердно вказували на ОСОБА_2

     Твердження підсудного про те, що він 14 листопада 2010 року під вечір ходив до своєї сусідки ОСОБА_4, щоб відремонтувати їй телевізор та знаходився у неї близько 20 хвилин, а тому в цей час не міг знаходитися у потерпілих ОСОБА_2, не спростовує факту вчинення ним злочину проти останніх.

      По-перше, підсудний не вказує точно проміжку часу коли він ходив до сусідки ОСОБА_4 По-друге, як вбачається із схеми до протоколу огляду місця пригоди (а.с.17) відстань від садиби підсудного та його сусідки ОСОБА_4 до садиби потерпілих ОСОБА_2 складає всього 241 м.

      Із характеристики наданої виконкомом сільської ради та показань свідків вбачається, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, схильний до порушення громадського порядку та насильства.

      Таким чином, оцінивши всі докази в сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у скоєнні злочину.

     ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном незаконно проник в житло потерпілих, напав на них, застосувавши насильство небезпечне для їх життя і здоров*я, тому його дії правильно кваліфіковано за ч.3 ст.187 КК України.

   При призначенні покарання суд в якості обставини, що пом*якшує покарання, визнає те, що ОСОБА_2 вперше притягається до кримінальної відповідальності, є потерпілим 2 категорії від наслідків аварії на ЧАЕС.

    В якості обставини, що обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину щодо осіб похилого віку.

    В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт вчинення підсудним злочину в стані алкогольного сп*ягніння.

      З урахуванням особи підсудного, який негативно характеризується, підвищеної суспільної небезпечності вчиненого злочину суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.

       Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,

                                                                ЗАСУДИВ:

       ОСОБА_2 за ч.3 ст.187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією ? частини його особистого майна.

       Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній-взяття під варту.

       Початок строку покарання для ОСОБА_2 рахувати з 27  листопада 2010 року.

       Речові докази, що зберігаються в Семенівському РВ: чоловічу куртку повернути дружині підсудного ОСОБА_9, а у разі відмови від отримання-знищити; дві дерев*яні дошки, та марлеві тампони із зразками крові підсудного та потерпілих (а.с.153) знищити.

      На вирок суду протягом 15 діб може бути подана апеляція до Апеляційного суду Полтавської області засудженим з часу отримання копії вироку, рештою учасників з часу його проголошення.

Головуючий-