КОПІЯ
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Смоковича М.І.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Мироненка С.В.
Чумаченко Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2006 року, якою залишено без зміни ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 20 березня 2006 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадової особи, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою на дії Генерального прокурора України щодо нагляду за процесом досудового слідства в порядку статей 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 20 березня 2006 року скаргу ОСОБА_1. залишено без руху та надано заявнику двадцятиденний термін для усунення недоліків відповідно до вимог статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2006 року ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 20 березня 2006 року залишено без зміни.
Не погоджуючись з постановленою у справі ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Постановляючи ухвали у справі, суди виходили з того, що даний спір є - справою адміністративного судочинства і скарга ОСОБА_1. мала бути оформлена відповідно до статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 102 Кримінально-процесуального кодексу України органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами.
Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України діяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, суду щодо порядку провадження у кримінальних справах регламентується цим Кодексом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 року, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
При цьому, захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури.
Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до управлінської сфери.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1., оскаржуючи дії прокурора, звернувся до суду зі скаргою в порядку кримінально-процесуального законодавства, а саме: статей 234, 236 Кримінального-процесуального кодексу України, а не в порядку адміністративного судочинства шляхом пред'явлення адміністративного позову.
Таким чином, суди дійшли помилкового висновку щодо необхідності розглядати скаргу за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з наведеного, ухвала суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа поверненню до районного суду для вирішення питання щодо її прийняття в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 20 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2006 року за скаргою ОСОБА_1 скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 направити до суду першої інстанції для вирішення питання про її прийняття в порядку визначеному кримінально-процесуальним законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: відповідальний секретар