ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.11                                                                                               № 3385/11/9104

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                              Кушнерика М.П.

суддів                                                  Богаченко С.І., Ніколіна В.В.

при секретарі                                            Ткач О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду  від  22.12.2010р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Віардо" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання дій протиправними, -

                                                          В С Т А Н О В И Л А:

          07.03.2007р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом. в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова (далі – ДПІ у Шевченківському району) від 28.02.2010 року №0000822320/3/4825.

         Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2009р. скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду віж 11.10.2007р., а справу направлено но новий розгляд до суду першої інстанції.

        Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 28.02.2010 року №0000822320/3/4825 в частині визначеного зобов»язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 37485,50грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18742,75грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

        ДПІ у Шевченківському району оскаржило дану постанову, мотивуючи тим, що відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94 (із змінами та доповненнями), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

        Згідно п.4.1 ст.4 згаданого Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

        З аналізу зазначеної норми - валовим доходом виступає фактичний, отриманий від продажу товарів дохід, тобто дохід визначається за цінами продажу. Ст.7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено застосування вільних цін і тарифів на всі види продукції, товарів і послуг.

          Згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" експорт - вивезення за межі України капіталу у будь-якій формі з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності.

          Актом перевірки встановлено, що позивачем відвантажено товар (м'ясо) на експорт в Росію по фактурній вартості на загальну суму - 880472 грн. Одночасно у ВМД митна вартість зазначеного товару вказана в сумі 1 030 414 грн. Таким чином, різниця між фактурною та митною вартістю складає 149 942 грн.

         Відповідно до Закону України "Про єдиний митний тариф" нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактична сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначені митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, страхування до пункту перетину митного кордону України, комісійні та брокерські послуги.

        При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.

        ДПІ у Галицькому районі м.Львова направлено запит на Львівську митницю від 14.07.2006 року про надання інформації щодо визначення митної вартості по даних ВМД: №000179 від 19.04.2005 року, №000485 від 22.04.2005 року, №000486 від 22.04.2006 року, №003935 від 22.04.2005 року. Згідно наданої відповіді (лист від 03.08.2006 року №4/25-8608) Львівською митницею при визначенні митної вартості товарів по даних ВМД були враховані закупівельні ціни на внутрішньому ринку. Тобто в основному, митна вартість базується на основі інформації, що зазначена у податкових накладних, якщо фактурна вартість по контракту бала нижчою. Також, Львівська митниця зазначає, що рівень митної вартості на момент поставки відповідав нормам та рівню цін, що містилися в додаткових джерелах інформації, якими користується митний орган, а також ціновій базі даних ДМСУ,

        Таким чином, при експортуванні товарів за ВМД №000179 від 19.04.2005 року; №000485 від 22.04.2005 року; №000485 від 22.04.2005 року; №000486 від 22.04.2005 року; №003935 від 22.04.2005 року митним органом визначено реальну вартість даних товарів.

        Відповідно до п.п.1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 (із змінами та доповненнями) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

       Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

       Оскільки, митні органи визначають митну вартість на підставі даних про ідентичні товари та цінову базу ДМСУ, то саме митну вартість слід вважати звичайною ціною нижче якої товари не можуть бути реалізовані.

        Таким чином, позивач повинен був включити до валового доходу суму 1 030 414 грн.(митна вартість товарів за ВМД № 000179 від 19.04.2005 року; № 000485 від 22.04.2005 року; № 000485 від 22.04.2005 року; № 000486 від 22.04.2005 року; № 003935 від 22.04.2005 року).

        Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

        Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

        Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №168/23-031/30275880 від 02.08.2006р.

          Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.1.22.2 п.1.22, п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5,9 ст.5, п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим занижено податок на прибуток за 2005-2006 роки на суму 190 048 грн..

          На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000822320/3/4825 від 28 лютого 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 64691,27 грн., в тому числі 43874,03 грн. за основним платежем та 20817, 24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

         В 2005 році позивач експортував на територію Росії м»ясо. Фактична вартість зазначеного товару складала 880472грн., а митна – 1030414грн.

         Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави збільшувати позивачу валовий дохід від реалізації товару на експорт на суму 149 942 грн., тобто на різницю між: фактурною та митною вартістю, оскільки відповідно до ч. 1 ст.16 Закону України «Про єдиний митний тариф» нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури; на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

        Відповідно до ст.7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

       Згідно ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. З аналізу наведеної норми випливає, що валовим доходом виступає фактичний отриманий (нарахований) дохід від продажу товарів за цінами продажу.

       Також встановлено, що у період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2006 року позивач отримав кошти за договорами доручення на придбання товару №04/08-1 від 04.08.2003року та №16/05-1 ВРХ від 16.05.2005р.

        За умовами зазначених договорів позивач зобов"язувався від свого імені та в інтересах довірителів укладати договори на придбання за закупівлю товару за рахунок довірителя.

       Комісійна винагорода позивача, за придбання відповідної партії товару, визначена договором доручення на придбання товару №04/08-1 від 04.08.2003 року та становить 3% від суми, встановленої у накладній до зазначеної партії товару, а за договором №16/05-1 ВРХ від 16.05.2005 року - 2% від суми, встановленої у накладній до зазначеної партії товару. Термін дії договорів доручення встановлено до 31 грудня 2006 року.

       Відповідачем зроблено висновок, що отримані за вказаними договорами кошти позивачем використано на власні господарські потреби, а тому ці кошти вважаються доходом з інших джерел, а саме фінансовою допомогою.

        Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно погодився з таким висновком податкового органу, з наступних підстав.

        Згідно пп.1.22.1, пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненок) на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

          Пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 вищенаведеного Закону передбачено, що валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

         Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

         Отже, за договором доручення повірений наділяється правом вчиняти саме юридичні дії (правочини) в інтересах довірителя за його рахунок, а все одержане в результаті виконання умов договору є власністю довірителя і підлягає оподаткуванню в установленому порядку саме у нього, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Що ж до повіреного, то у нього об'єктом оподаткування може бути комісійна винагорода, яку він вправі одержати від комітента, згідно зі ст.1002 ЦК України. Зазначене узгоджується і з вимогами пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

         Згідно отриманих банківських виписок ЛРУ Філії ВАТ «Комерційний банк «Надра», Філії ЗГРУ ПВАТ КБ «Приватбанк» підтверджується твердження відповідача про використання позивачем коштів отриманих на виконання умов договорів доручення у власному господарському обороті, не пов'язаному з придбанням та закупівлею товару, а відтак відповідачем правомірно зроблено висновок, що саме такі кошти вважаються доходом з інших джерел, а тому підлягають включенню до складу валового доходу.

         Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196 ч.4, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

                                                                     У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду  від  22.12.2010р. по справі  №2а-8264/09 – без змін.

        Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя:                                                              М.П.Кушнерик

Судді:                                                                                 С.І.Богаченко

                                                                                  В.В.Ніколін