Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 березня 2011 року Справа № 2а-1714/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Бурихіні О.С.,
за участю представників
позивача: Солошенко О.О. (довіреність №11412/09 від 12.08.2010),
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до акціонерного товариства закритого типу «Старобільський завод залізобетонних виробів» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах у розмірі 6399,53 грн., -
ВСТАНОВИВ:
25 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до акціонерного товариства закритого типу «Старобільський завод залізобетонних виробів» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах у розмірі 6399,53 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що АТЗТ «Старобільський завод залізобетонних виробів» є платником страхових внесків та зборів до УПФУ в Старобільському районі Луганської області. Відповідач має заборгованість перед позивачем по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій станом на 14.02.2011 за списком № 2 у розмірі 6399,53 грн., - період виникнення заборгованості з 25.09.2010 по 25.01.2011.
Всі списки з розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачем отримані.
Представник УПФУ в Старобільському районі у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судове засідання повторно не забезпечив явку свого повноваженого представника, правом надати заперечення на адміністративний позов не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі (а.с.17, 20).
З огляду на положення ст.128 КАС України, з урахуванням того, що відповідач повторно не забезпечив явку свого повноваженого представника у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомленого представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що акціонерне товариство закритого типу «Старобільський завод залізобетонних виробів» (далі – АТЗТ «Старобільський завод залізобетонних виробів») є платником страхових внесків та зборів до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі – УПФУ в Старобільському районі Луганської області).
На підприємстві відповідача працювали та працюють громадяни, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Позивачем їм відповідно до вказаного Закону було призначено та виплачено пенсію.
За період з вересня 2010 року по січень 2011 року заборгованість АТЗТ «Старобільський завод залізобетонних виробів» по фактичним витратам на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 до УПФУ в Старобільському районі Луганської області складає 6399,53 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.4-8), призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та картками особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.9).
Відповідно до частини 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
З вищевикладеного суд робить висновок, що необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, передбачена діючим законодавством.
Порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженої Постановою Правлінням Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Згідно із п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах:
- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п. 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (1058-15), сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Таким чином, платіж підприємства за виплачену та доставлену пенсію є помісячним платежем.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 виникає у позивача з 25-го числа кожного місяця, за який позивач просить стягнути заборгованість.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачем на адресу АТЗТ «Старобільський завод залізобетонних виробів» були надіслані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них до позивача заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки. Відтак, визначена в розрахунках сума до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягає сплаті відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з АТЗТ «Старобільський завод залізобетонних виробів» на користь УПФУ в Старобільському районі Луганської області заборгованість по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за списком № 2 у загальному розмірі 6399,53 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов управління пенсійного фонду України в Старобільському районі до акціонерного товариства закритого типу «Старобільський завод залізобетонних виробів» про стягнення боргу по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, - задовольнити повністю.
Стягнути з акціонерного товариства закритого типу «Старобільський завод залізобетонних виробів» (місцезнаходження: 92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Південна, 1, ідентифікаційний код 03575422) на користь управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792643, місцезнаходження: 92700, Луганська область, м. Старобільськ, пл. Гоголя, 5, р/р 25609313755 в ЛОД ВАТ «Державний ощадний банк України») витрати на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 6399,53 грн. (шість тисяч триста дев’яносто дев’ять гривень п’ятдесят три копійки).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 28 березня 2011 року.
СуддяК.О. Пляшкова