УХВАЛА
28 березня 2011 року Справа № 2а-2485/11/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області про визнання незаконним нормативно-правового акта ,-
ВСТАНОВИВ:
25.03.2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області, в обґрунтування якого зазначили, що в період проходження ними служби в Брянківській виправній колонії №11 ДД УПВП в Луганській області, у 2002 році відповідач припинив виплачувати позивачам надбавки, передбачені п.3 Указу Президента України №926/96 від 04.10.1996 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ» та наказом МВС України №149 від 10.06.1999 року. Невиплату цих надбавок відповідач пояснює тим, що наказ начальника Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області №59 від 14.06.2002 року до позивачів не застосовувався, у зв’язку із тим, що виплата додаткових видів грошового забезпечення припинена позивачам на підставі наказу начальника Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області №166 від 15.10.2001.
Позивачі зазначають, що наказ начальника Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області №59 від 14.06.2002 не відповідає нормативним актам, які мають вищу юридичну силу, вимогам до нормативних документів, у зв’язку із чим підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної зави, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, у тому числі, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачі просять суд:
- визнати наказ начальника Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області №59 від 14.06.2002 таким, що застосовувався до позивачів;
- визнати наказ начальника Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області №59 від 14.06.2002 таким, що не доводився згідно вимог нормативного акту вищої юридичної сили ст.57 ч.2 Конституції України;
- визнати наказ начальника Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області №59 від 14.06.2002 таким, що не відповідає вимогам нормативних актів вищої юридичної сили ст.57 ч.3 Конституції України;
- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачам додаткові види оплати праці, які були безпідставно скасовані цим наказом – з моменту початку дії бюджетного асигнування на 2002 рік до кінця дії бюджетного асигнування, згідно ст.96 ч.1 Конституції України;
- зобов’язати відповідача провести на користь позивачів нарахування компенсації за несвоєчасну виплату додаткових видів оплати праці.
При цьому, позивачі зазначають, що ними не пропущено строк позовної давності і вони мають право звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, оскільки про існування наказу начальника Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області №59 від 14.06.2002, що порушує їх права на оплату праці, їм стало відомо в серпні 2006 року. Оскільки у відповідності до вимог ст.57 Конституції України зазначений наказ у встановленому порядку не було опубліковано, через що не доведено до їх відома, то ними строк для звернення до суду із зазначеним позовом не пропущено.
Однак, суд не приймає до уваги посилання позивачів на норми ст.57 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, виходячи з наступного.
Позивачі зазначають, що Брянківська виправна колонія №11 є органом державної виконавчої влади, а тому накази начальника колонії – це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів міського і регіонального самоврядування.
Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Іншими словами, нормативно-правовий акт – це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права.
Наказ начальника Брянківської виправної колонії №111 ДД УПВП в Луганській області №59 від 14.06.2002 року не є нормативно-правовим актом, а є рішенням суб’єкта владних повноважень, який може бути оскаржено до суду у межах строку, встановленого ст.99 КАС України.
З тексту позовної заяви вбачається, що про існування наказу начальника Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області №59 від 14.06.2002 позивачам стало відомо в серпні 2006 року. При цьому, суд звертає увагу, що Законом України від 07.07.2010 №2453-VI, який набрав чинності 03.08.2010 внесено зміни щодо строку звернення з позовом до адміністративного суду: річний строк змінений на 6-ти місячний. Оскаржуваний позивачами наказ було винесено до внесення змін у ст.99 КАС України. Однак, позивачами пропущено як річний, так і шестимісячний строк для звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе залишити позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 100, 107, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Брянківської виправної колонії №11 ДД УПВП в Луганській області про визнання незаконним нормативно-правового акта, залишити без розгляду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду невідкладно надіслати позивачам разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п’яти денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя: Петросян К.Є.