Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2011 року Справа № 2а-1380/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Пляшкової К.О.,
Суддів: Тріфанової С.С.,
Чернявської Т.І.,
при секретарі: Бурихіні О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Державної податкової адміністрації України про визнання нечинним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
21 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, у якому позивач просив:
- визнати нечинним та скасувати рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську № 44 від 02.02.2011 про анулювання реєстрації податку на додану вартість ТОВ «Український виробничо-промисловий союз»;
- зобов’язати Ленінську МДПІ у м. Луганську відновити ТОВ «Український виробничо-промисловий союз» як платника податку на додану вартість.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 29.10.2009 виконавчим комітетом Луганської міської ради зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» (далі – ТОВ «УВПС»). Місцезнаходження юридичної особи: 91053, Луганська область, м. Луганськ, вул. Шелкового, 35. Підприємство як платник податків перебуває на обліку у Ленінській МДПІ у м. Луганську, є платником податку на додану вартість, про що видано відповідне свідоцтво.
На адресу ТОВ «УВПС» надійшло рішення № 44 від 02.02.2011 про анулювання реєстрації платника ПДВ, яке обґрунтовано відсутністю підтвердження відомостей про юридичну особу та містить посилання на п.п.«ж» п.184.1 ст.184 ПК України.
Позивач не згоден з прийнятим рішенням, оскільки відповідно до п.11-12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для підтвердження реєстраційної дії «підтвердження відомостей про юридичну особу» ТОВ «УВПС» 08.09.2010 та 07.02.2011 надавало державному реєстратору реєстраційні картки. Вищевикладене свідчить про те, що анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «УВПС» проведено безпідставно та без додержання правових норм.
Відповідно до розділу 5 ПК України та ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» наказом ДПА України № 978 від 22.12.2010 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1400/18695.
Згідно п.5.2 вищевказаного Положення, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймається за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), якими є повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи – підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Враховуючи, що ТОВ «УВПС» перебуває за юридичною адресою, до виконавчого комітету картка про підтвердження відомостей надана, винесення рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську є безпідставним, незаконним, та є порушенням прав та інтересів позивача.
Ухвалою суду від 01.03.2011 у справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання нечинним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії другим відповідачем залучено Державну податкову адміністрацію України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник першого відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмовий заперечення на адміністративний позов (а.с.24-25), у яких зазначив, що підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «УВПС» є отримання відомостей з ЄДР від 26.01.2011 № 13821440002016753 про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Анулювання реєстрації платника ПДВ проведено у порядку визначеному ст.184 Податкового кодексу України. Таким чином, Ленінська МДПІ у м. Луганську діяла згідно чинного законодавства та висновки позивача є необґрунтованими.
Представник першого відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов.
Другий відповідач - Державна податкова адміністрація України, явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить корінець поштового відправлення на адресу ДПА України із відміткою поштового відділення про вручення - 14.03.2011 (а.с.33).
З урахуванням положень ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомленого представника другого відповідача – суб’єкта владних повноважень.
Заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» (далі – ТОВ «УВПС») зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 29.10.2009 за № 1 382 102 0000 016753 (а.с.6-7).
Позивач як платник податків перебуває на податковому обліку у Ленінській МДПІ у м. Луганську з 30.10.2009 за № 484, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків (а.с.9).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість – 368272412363, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.12.2009 № 100258076 (а.с.8).
Рішенням № 44 від 02.02.2011 анульовано реєстрацію ТОВ «УВПС» платником податку на додану вартість (код ЄДРПОУ 36827241, індивідуальний податковий номер 368272412363).
Оглядом рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську № 44 від 02.02.2011 (а.с.12) встановлено, що підставою для анулювання реєстрації ТОВ «УВПС» платником податку на додану вартість стало отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (п.п.«ж» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість та її анулювання врегульовано Податковим кодексом України.
Пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;
4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;
6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України) , незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено у п.п.«ж» п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.
Оглядом довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.03.2011 (а.с.36-37) встановлено, що державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради внесено запис № 3 від 26.01.2011 за № 1 382 144 0002 016753 – внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що Ленінська МДПІ у м. Луганську мала всі підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації ТОВ «УВПС» платником податку на додану вартість.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Частиною 1 статті 16 цього Закону визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Отже, з викладеного суд робить висновок, що Ленінська МДПІ у м. Луганську при прийнятті рішення № 44 від 02.02.2011 про анулювання реєстрації ТОВ «УВПС» платником податку на додану вартість використовувала відомості з Єдиного державного реєстру, тобто відомості, які є достовірними.
Посилання представника позивача про те, що вказані відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором внесені безпідставно, оскільки відповідно до п.11-12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для підтвердження реєстраційної дії «підтвердження відомостей про юридичну особу» ТОВ «УВПС» 08.09.2010 та 07.02.2011 надавало державному реєстратору реєстраційні картки, судом до уваги не беруться, оскільки дії державного реєстратора не є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Ленінська МДПІ у м. Луганську при прийнятті рішення № 44 від 02.02.2011 про анулювання реєстрації ТОВ «УВПС» платником податку на додану вартість діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Податковим кодексом України.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки рішення суду ухвалено не на користь позивача.
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 23 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Державної податкової адміністрації України про визнання нечинним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 28 березня 2011 року.
Головуючий суддяК.О. Пляшкова
суддя
суддя