А П Е Л Я Ц І Й Н И Й      С У Д      З А К А Р П А Т С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

  У   Х   В   А   Л   А

    І м е н е м    У к р а ї н и

06.04.2011                                                                                                м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів  головуючого      –     Симаченко  Л. І.,

суддів – Дідика  В. М.,  Дацківа  В. В.,

перекладача       –       ОСОБА_1,  

засуджених- ОСОБА_6 ОСОБА_2

та    їх  захисника  –  ОСОБА_3,

потерпілої    –    ОСОБА_4   та    її

представника   –     ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_6 та  ОСОБА_2 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Берегова Закарпатської області, несудима,

засуджена за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 600 гривень.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Берегова Закарпатської області, несудима,

засуджена за ч. 1 ст. 126 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень.            

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 5 000 гривень та  судові витрати  за надання юридичної допомоги  в сумі 1 200 гривень.

Зі змісту вироку вбачається, що злочини вчинено за таких обставин:  4 вересня 2010 року о 20 – й годині біля будинку  № 10 по вул. Вузькій в м. Берегові, на грунті особистих  неприязних відносин, під час сварки з громадянкою ОСОБА_4, яка знаходилась  в салоні автомобіля на передньому пасажирському місці, через відкриті дверцята ОСОБА_2 нанесла їй  удар по руці, завдавши фізичного болю,  а ОСОБА_6, схопивши за шию, штовхнула  на передню панель автомобіля,   в результаті чого потерпіла вдарилась об  панель головою та отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин чола, закритої черепно – мозкової  травми, струсу головного мозку, забою шийного відділу хребта з вестибуло – кохлеарними порушеннями.       

В апеляції засуджені просять скасувати вирок та закрити справу за відсутністю в їх діях складу злочину, посилаючись на те, що:  потерпіла своєю появою разом з ОСОБА_7, який раніше зустрічався з ОСОБА_6,  сама спровокувала сварку; умисних ударів їй  вони не наносили; ОСОБА_2 могла випадково попасти потерпілій папкою по руці, але  жодних тілесних ушкоджень від цього удару виявлено не було; за даними первісного судово - медичного огляду видимих тілесних ушкоджень у потерпілої також виявлено не було; за малозначністю дії ОСОБА_2 не  є злочином.

В запереченні на апеляцію потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що фактичні обставини справи судом були встановлені правильно, дії засуджених кваліфіковані у відповідності до вимог кримінального закону, призначене покарання  є достатнім, просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засуджених  - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_2 та їх захисника - ОСОБА_3, які підтримали апеляцію в повному обсязі; пояснення потерпілої ОСОБА_4  та   її представника – ОСОБА_5 про залишення вироку без зміни;  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом  правильно встановлені фактичні обставини  справи. Висновки суду про доведеність винності засудженої ОСОБА_6  у заподіянні  умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я та засудженої ОСОБА_2 -  у завданні  умисного удару,  який завдав потерпілій  фізичного болю за обставин, зазначених  у вироку, є обґрунтованими і підтверджуються сукупністю зібраних та досліджених відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказів.

Судовий розгляд проведено з дотриманням норм кримінально – процесуального закону, що спрямовані на всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи. Висновки суду щодо доведеності винності засуджених є обґрунтованими.

З  матеріалів справи вбачається, що на грунті ревнощів між ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 4 вересня 2010 року о 20 – й годині  виникла сварка. На місці події, крім зазначених осіб,  знаходились також  свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8.  Ці обставини ОСОБА_6 та ОСОБА_2 повністю підтвердили  в суді першої інстанції  та при розгляді справи в апеляційному суді. ОСОБА_2 визнала, що замахувалась папкою на потерпілу і не виключає, що могла попасти їй по руці. Відомостей, які б вказували на заподіяння тілесних ушкоджень іншими особами по справі немає  і засуджені такі не навели.  ( а. с. 78 - 80 ).

Потерпіла ОСОБА_4  суду  пояснила, що до будинку засуджених приїхала разом із ОСОБА_7, із автомобіля не виходила, під час сварки, яку вчинили засуджені,  через відкриті праві бокові дверцята автомобіля ОСОБА_2 нанесла їй  удар канцелярською папкою по руці, завдавши фізичного болю,  а ОСОБА_6, схопивши за шию, штовхнула на передню панель автомобіля, в результаті чого вона  сильно вдарилась головою об панель та отримала тілесні ушкодження.  ( а. с. 44 – 45 ).

Дані показання повністю підтвердили  свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які пояснили, що при передачі  майна ОСОБА_7 засуджені  почали ображати ОСОБА_4 , після чого  ОСОБА_2 ударила її канцелярською папкою по руці, а ОСОБА_6 штовхнула потерпілу, від чого остання вдарилась об передню панель автомобіля. ( а. с. 45 – 46 ).

Показання потерпілої та свідків є послідовними, об’єктивними і логічними,  вони  повністю узгоджуються  між собою та з висновками  судово – медичної експертизи і  не викликають сумнівів щодо їх правдивості.

За висновками судово – медичної експертизи ОСОБА_4 були заподіяні  легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у вигляді: забою м’яких тканин чола, закритої черепно – мозкової  травми, струсу головного мозку, забою шийного відділу хребта з вестибуло – кохлеарними порушеннями. Вказані  тілесні ушкодження виникли  від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму, якими могли бути  затиснуті в кулак руки та взуті ноги сторонньої людини.  Виявлені тілесні ушкодження вкладаються в час події, що мала місце 4 вересня 2010 року ( а. с. 62 – 64 ).     

Даний висновок повністю узгоджується з висновками акту судово - медичного обстеження   № 251 від 4 вересня 2010 року щодо виявлених тілесних ушкоджень, механізму і дати  їх заподіяння та визначеного лікарями діагнозу. ( а. с. 4 – 6 ).

Твердження захисту про сумнівність висновку експерта з посиланнями на відсутність  видимих при зовнішньому огляді тілесних ушкоджень  є надуманими, оскільки закрита черепно – мозкова  травма, струс головного мозку та забій шийного відділу хребта з вестибуло – кохлеарними порушеннями не утворюють видимих слідів і визначаються тільки в результаті  певних медичних досліджень. Даних про дачу експертами  неправдивого висновку в матеріалах справи немає. Засудженими та їх захисником не наведено жодних підстав для здійснення таких дій  з боку експертів. Передбачених кримінально – процесуальним  законом підстав для призначення повторної експертизи захистом також не наведено, а тому суд першої інстанції правильно,  у відповідності до вимог ч. 6  ст. 75 КПК України відмовив  у призначенні такої.

Дії засуджених кваліфіковані судом правильно:  ОСОБА_6 – за ч. 2 ст. 125 КК України як  заподіяння  умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я; ОСОБА_2 -  за ч. 1 ст. 126 КК України як умисне  завдання  удару,   який завдав фізичного болю.

Покарання засудженим призначено у відповідності  до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчинених злочинів та даних про винних осіб. Призначене покарання є мінімальним у відповідності до санкцій зазначених статтей  та є справедливим, необхідним і достатнім для  виправлення засуджених  та попередження  вчинення ними нових  злочинів.    Рішення суду про стягнення моральної шкоди   відповідає вимогам ст. ст. 28,  328 КПК України.

Судовий розгляд по  справі відбувся у відповідності до  вимог кримінально - процесуального закону, порушень, які б тягнули за собою скасування  або зміну вироку по справі  не встановлено.

Доводи апелянтів про скасування вироку суду  та закриття кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочину   колегія суддів з наведених в ухвалі мотивів  визнає безпідставними. Щодо посилань на малозначність діяння ОСОБА_2, то відповідно до вимог ст. 12 КК України малозначним може бути визнано  діяння  у випадку, коли воно тільки  формально містить ознаки діяння, передбаченого КК, але  не відповідає  суспільній небезпечності, яка є типовою для певного злочину, тобто або не заподіює шкоди, або хоча і заподіює шкоду, але явно незначну. В даному випадку стаття 126 КК України передбачає завдання умисного удару, який завдав фізичного болю, тобто настання самне таких наслідків є типовою ознакою даного злочину і  тому не може розцінюватися як малозначність.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

    У  Х  В  А  Л  И  В :

           Вирок Берегівського районного суду від 10 лютого 2011 року щодо  ОСОБА_6 та  ОСОБА_2 залишити без зміни, апеляції засуджених – без задоволення.

Судді: