Справа №  2-94/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

           25 березня 2011 року

Оратівський районний суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.

при секретарі Данилюк В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сабарівської сільської ради Оратівського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сабарівської сільської ради Оратівського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи свої позовні вимоги тим,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Сабарівка Оратівського району Вінницької області помер його батько –ОСОБА_3. Спадкодавець залишив заповіт, який 18.10.2000 року посвідчено секретарем Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області та зареєстровано в реєстрі за № 38. Спадкоємцем за заповітом є сестра позивача ОСОБА_4, яка подала заяву про відмову від спадщини. В установлений законом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори, оскільки не обізнаний з чинним законодавством та не мав фінансових можливостей звернутися до нотаріуса, тому просить суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Просить справу розглядати без його участі у зв’язку з віддаленістю місця проживання.

Представник відповідача Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області сільський голова Шевчук П.П., будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовна заява необґрунтована і задоволенню не підлягає. До такого висновку суд приходить на підставі наступного.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Сабарівка Оратівського району Вінницької області.

Із заповіту, який 18.10.2000 року посвідчено секретарем виконкому Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області та зареєстровано в реєстрі за № 38 вбачається, що все своє майно де б воно не було із чого не складалося і взагалі все,  що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право ОСОБА_3 заповів ОСОБА_4.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 01.02.2011 року, яку адресовано Оратівській державній нотаріальній конторі, та справжність підпису на якій посвідчено секретарем Балабанівської сільської ради Оратівського району  та зареєстровано в реєстрі за № 16, вона відмовляється від спадщини за заповітом та за законом і не заперечує щоб свідоцтво про право на спадщину було видане на ім’я сина померлого - ОСОБА_1.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у графі батько записано –ОСОБА_3

Згідно довідки Сабарівської сільської ради Оратівського району від 01.02.2011 року № 27 відповідно до запису в погосподарській книзі виконкому Сабарівської сільської ради Оратівського району за № 1 особовий рахунок № 28 померлий ОСОБА_3, був зареєстрований та постійно проживав по АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку осіб, які були зареєстровані та спільно проживали із спадкодавцем, а також малолітніх та неповнолітніх осіб, не значиться.

Так, судом встановлено, що спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Сабарівка Оратівського району Вінницької області. Спадкодавець заповів все своє майно ОСОБА_4 Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 01.02.2011 року, яку адресовано Оратівській державній нотаріальній конторі, вона відмовляється від спадщини за заповітом та за законом і не заперечує щоб свідоцтво про право на спадщину було видане на ім’я сина померлого - ОСОБА_1. Доказів щодо поважності пропуску строку для прийняття спадщини та щодо того, чи було прийняте спадкове майно іншими спадкоємцями або перейшло до держави суду не надано.

Відповідно до ст. 5 ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 р., акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.  Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.   

Згідно положень пунктів 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України «Спадкове право»застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 30 травня 2008 р. ,,Про судову практику у справах про спадкування" роз’яснив, що  відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, прийнятого Верховною Радою України 16 січня 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі —ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.   

З огляду на вищевикладене до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Згідно ст. 550 цього Кодексу строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549  цього Кодексу, може бути продовжений  судом,  якщо  він  визнає  причини пропуску строку  поважними.  Спадщина  може  бути  прийнята  після закінчення  зазначеного  строку  і  без  звернення  до  суду   при наявності  згоди  на  це  всіх  інших  спадкоємців,  які  прийняли спадщину. У цих випадках, якщо  спадкове  майно  було  прийняте  іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві,  що  пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна,  яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації  решти належного йому майна.

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець за законом або за  заповітом  вправі  відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.  При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини  на  користь кого-небудь з інших спадкоємців,  закликаних  до  спадкоємства  за законом або за заповітом, а також на користь держави  або  окремих державних,  кооперативних  або  інших  громадських    організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать  про  прийняття  спадщини

Відповідно до роз’яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.   

Крім того, оскільки спадщина відкрилась у 2003 році, позов про надання додаткового строку для прийняття спадщини не може бути задоволений, так як ЦК УРСР (1963 року) такого поняття як «визначення додаткового строку для прийняття спадщини»не містив, а передбачав продовження строку на прийняття спадщини. Таке положення міститься в ЦК України 2004 року, який на час відкриття спадщини (2003 рік) не діяв і на ці правовідносини не поширюється, оскільки закон не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 1  ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, не надав суду докази, що підтверджують його позовні вимоги, тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України,  стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов  задоволено частково, судові витрати присуджуються  позивачем пропорційно  до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.   

Враховуючи, що позивачеві в задоволенні позовних вимог відмовлено, підстав для відшкодування судових витрат понесених позивачем немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212 –215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 - відмовити.

Судові витрати по справі залишити без відшкодування.    

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для  подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

СУДДЯ