КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1353/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Шевчук А.В.

Суддя-доповідач:  Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 07.12.10р. у справі №2-а-1353/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними та зобов’язання здійснити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік та встановити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07.12.10р. позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними. Зобов’язано здійснити перерахунок пенсії з 20.04.10р. в порядку, визначеному статтями 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до статті 51 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, в частині застосування строків, встановлених статтею 99 КАС України.

Враховуючи, що дана справа відноситься до категорії справ, щодо  яких застосовується скорочене провадження згідно з вимогами статті 1832 КАС України, тому розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду –частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в скасованій частині, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому статтями 40, 42 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.03р. (надалі –Закон №1058-IV). Перерахунок було проведено відповідачем з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, а не за показником за 2009 рік –за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв’язку з чим позивач отримує пенсію в розмірі меншому, ніж при перерахунку пенсії за показником за 2009 рік.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва, де отримує державну пенсію за віком, продовжує працювати і, відпрацювавши встановлений законом час у відповідності до частини четвертої статті 42 вказаного Закону №1058-IV, набув права на перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі в порядку передбаченому статтею 40 Закону №1058-IV, а також як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, всупереч статей 40, 42 Закону №1058-IV перерахунок пенсії позивачу проведено із врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та з посиланням на лист Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України від 11.03.09р. №4096/02-01.

Так, у відповідності до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV (у редакції від 09.07.03р.) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до статей 40, 42 Закону №1058-IV та змінено порядок здійснення перерахунку пенсії.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни було визнано такими, що не відповідають Конституції України та згідно пункту п’ятого цього рішення втрачають чинність з дня його ухвалення Конституційним Судом України.

Між тим, частиною другою статті 152 Конституції України регламентовано, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, зміни, внесені до статей 40, 42 Закону №1058-IV Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»втратили чинність 22.05.08р., і відповідно з 22.05.08р., відновлено дію редакції статей 40, 42 Закону №1058-IV у редакції, що існувала до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Водночас за чинним законодавством прийняття нормативно-правового акту про відновлення дії норми закону, яка існувала до внесення до неї змін, що в подальшому були визнані неконституційними, –не вимагається.

За таких обставин, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні позовних вимог про перерахунок пенсії із застосуванням  показника за 2009 рік, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що застосуванню підлягають положення Закону №1058-IV і доводи апелянта в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові та не можуть бути підставами для її скасування.

Зокрема, враховуючи, що позивач 20.10.10р. звернувся з позовом до суду, а також  беручи до уваги, що його позовні вимоги задоволені судом першої інстанції за період з 20.04.10р., колегія суддів дійшла висновку про додержання судом першої інстанції вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України при постановленні рішення, а доводи апелянта спростованими.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії позивачу за шкоду, заподіяну здоров’ю з 20.04.10р. відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та вважає, що постанова суду підлягає частковому скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення в скасованій частині, з таких підстав.

У відповідності до вимог частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з позовної заяви позивач просив нарахувати йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак судом першої інстанції цього не враховано та зобов’язано здійснити перерахунок виходячи із розрахунку 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Так, статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом статті 51 Закону № 796-ХІІ (також у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року) особам, віднесеним до категорії 2, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин редакцію статті 51 № 796-ХІІ, яка рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року була визнана такою, що не відповідає Конституції України та не врахував, що норма закону, яка в подальшому була визнана неконституційною втрачає чинність і відновлює дію попередня норма, що як наслідок, призвело до неправильного вирішення справи.

На думку суду апеляційної інстанції, позивачу додаткова пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 всупереч статті 51 Закону № 796-ХІІ (у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року), а за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягає стаття 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, виходячи з положень частини другої статті 19 Конституції України та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, крім того, це право гарантується частиною другою статті 46 Конституції України.

Зі змісту статті 51 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру додаткової  пенсії, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону № 796-ХІІ.

Враховуючи, що позивачеві слід визначити додаткову пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

З огляду на викладене, суд колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих саме відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.

Окрім того, слід відзначити, що судом першої інстанції не були враховані вимоги статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 31.07.10р.), у відповідності до приписів якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає залишенню без розгляду, про що постановляється ухвала. Однак, приймаючи до уваги, що невірне застосування судом першої інстанції статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України не зачіпає суті рішення та не впливає на його обґрунтованість і законність, колегія суддів дійшла висновку про неможливість скасування правильного по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Приймаючи до уваги те, що у постанові суду першої інстанції помилковими є лише деякі з його висновків, а інші висновки є законними і обґрунтованими, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування судового рішення у частині (щодо неправильно вирішеної частини позовних вимог) та ухвалення у цій частині нового судового рішення.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 198, пунктом четвертим частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва –залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 07.12.10р. у справі №2-а-1353/10  скасувати в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва здійснити з 20.04.10р. перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та в цій частині прийняти нове рішення:

«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва здійснити з 20.04.10р. перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням вже проведених виплат.».

В іншій частині постанову Оболонського районного суду міста Києва від 07.12.10р. у справі №2-а-1353/10 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                Головуюча суддя                                                                         Шелест С.Б.

                Судді :                                                                                           Глущенко Я.Б.

                                                                                                                       Пилипенко О.Є.