КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-24/09                            Головуючий у 1-й інстанції:   Сичук М.М.  

Суддя-доповідач:  Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                               Сауляка Ю.В.,

суддів                                                   Губської О.А., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Вінницької міської ради –Шведа Руслана Володимировича на Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.05.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання прийняти рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, в якому просив визнати протиправною відмову у розгляді його клопотання про затвердження матеріалів погодження місця розташування станції технічного обслуговування, адміністративних, складських будівель та надання погодження на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Немирівське шосе, 201 у м. Вінниці.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати протиправною бездіяльність Вінницької міської ради у розгляді клопотання ОСОБА_1 від 27.04.2007 року про затвердження матеріалів погодження місця розташування станції технічного обслуговування, адміністративних, складських будівель та надання погодження на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Немирівське шосе, 201 у м. Вінниці та зобов’язати Вінницьку міську раду прийняти рішення про затвердження матеріалів погодження місця розташування станції технічного обслуговування, адміністративних, складських будівель та надання погодження на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Немирівське шосе, 201 у м. Вінниці згідно клопотання ОСОБА_1 від 27.04.2007 року.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.05.2009 року зазначений адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вінницької міської ради у розгляді клопотання ОСОБА_1 від 27 квітня 2007 року про затвердження матеріалів погодження місця розташування станції технічного обслуговування, адміністративних, складських будівель та надання погодження на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Немирівське шосе, 201 у м. Вінниці та зобов’язано Вінницьку міську раду розглянути питання про затвердження матеріалів погодження місця розташування станції технічного обслуговування, адміністративних, складських будівель та надання погодження на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Немирівське шосе, 201 у м. Вінниці.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.05.2009 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в порушення порядку, передбаченому Конституцією та Законами України.

З вказаними висновками Замостянського районного суду м. Вінниці погоджується і суд апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно реєстраційного посвідчення, виданого КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»26 грудня 2006 року, позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 201.

В зв'язку з цим 28 квітня 2007 року він звернувся із клопотанням на ім’я голови Вінницької міської ради щодо затвердження матеріалів погодження місця розташування станції технічного обслуговування, адміністративних, складських будівель та надання погодження на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Немирівське шосе, 201, в м. Вінниці.

При цьому позивачем була надана відповідна технічна документація, а саме: акт вибору та обстеження земельної ділянки від 11 квітня 2007 року, попередній висновок державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області від 23.01.2007 року за вих. №274/09, узгодження Вінницької міської санітарно-епідеміологічної станції від 24.01.2007 року за вих. № 0203/628, висновок управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради від 23.02.2007 року за вих. МС-336, висновок Вінницького міського управління земельних ресурсів від 03.04.2007 року за вих. №3/10-1505.

Однак, згадане клопотання відповідачем розглянуто не було.

20 червня 2007 року позивач повторно звернувся до відповідача з вищезазначеним питанням.

Згідно листа управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради від 06.07.2007 року за вих. №21-3806 заява та документи опрацьовані, підготовлено проект рішення міської ради для розгляду на черговій сесії міської ради, яка відбудеться орієнтовно в вересні 2007року.

У листопаді 2007 року позивач отримав повідомлення управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради від 23.11.2007 року за вих.№22-3806, згідно якого питання було заслухане 19 жовтня 2007року на черговій сесії міської ради і було знято з розгляду.

У березні 2008 року позивач отримав повідомлення управління містобудування і архітектури від 29 лютого 2008 року за вих. №22-439/а-09, згідно якого відмовлено у винесенні питання на розгляд міської ради.

Аналізуючи обставини справи та правовідносини, що виникли між сторонами, колегія суддів зважає на таке.

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;  здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;  підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідністю зі ст. 123 ЗК України (в редакції на момент виникнення спору) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 та 7 ст. 151 ЗК України (в редакції на момент виникнення спору) вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізації положень зазначеної норми, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 31.03.2004 N 427, якою затверджено Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, який визначає механізм вибору юридичними особами земельних ділянок для розміщення об'єктів, що має проводитись до початку проектування об'єктів.

Відповідно до пп. 4, 6, 7 цього Порядку сільська, селищна, міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів (далі - комісія), утвореній відповідною радою або держадміністрацією.

Результати роботи комісії оформляються актом. У разі неможливості вибору земельної ділянки в акті зазначається мотивоване обґрунтування відмови. Акт вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів підписується головою і членами комісії, скріплюється печатками і разом з матеріалами, що використовувалися під час його складання, передається юридичній особі для подання до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації з метою прийняття відповідного рішення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що позивач мав звернутися з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до районної державної адміністрації і відмова цього органу як власника землі у виборі місця розташування земельної ділянки могла бути оспорена в суді, виходячи з положень ч. ч. 16, 17 ст. 151 ЗК України.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем жодного рішення, відповідно до вимог Земельного кодексу України прийнято не було, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення статті 152 ЗК України, як на підтвердження незаконності оскаржуваної Постанови суду першої інстанції.

Відповідно до положень даної статті, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Аналізуючи наведені положення, колегія суддів приходить до висновку, що норма статті 152 ЗК України є банкетною та містить невичерпний перелік способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, у зв’язку з чим суд першої інстанції мав право та обґрунтовано дійшов висновку про зобов’язання Вінницької міської ради розглянути питання про затвердження матеріалів погодження місця розташування станції технічного обслуговування, адміністративних, складських будівель та надання погодження на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Немирівське шосе, 201 у м. Вінниці, тим самим не позбавив орган місцевого самоврядування прийняи рішення на свій розсуд.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі представник відповідача, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Вінницької міської ради –Шведа Руслана Володимировича на Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.05.2009 року –залишити без задоволення.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.05.2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Сауляк          

                              Судді                                                                      О.А. Губська          

                                                                                                    В.Ю. Ключкович