КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-10/09                            Головуючий у 1-й інстанції:   Прокопчук А.В.  

Суддя-доповідач:  Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду  у складі:

головуючого судді                               Сауляка Ю.В.,

суддів                                                    Губської О.А., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку на Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 02.03.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними та поновлення в списках на позачергове отримання житла, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку, в якому просив поновити його в списках на позачергове отримання житла та зобов’язати відповідача здійснити розподіл однокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на його користь.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 02.03.2009 року зазначений адміністративний позов задоволено. Визнано дії Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не включення ОСОБА_1 та членів його сім’ї в списки на позачергове отримання житла неправомірними та зобов’язано Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку включити ОСОБА_1 та його сім’ю в списки осіб на позачергове отримання житла.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та поставити по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не були в повній мірі враховані норми матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 31.08.2001 року перебував на квартирному обліку у В/ч А 4495 у складі 2-х осіб на загальній черзі. Рішенням житлової комісії Вінницького зонального відділу від 10.09.2003 року №1 позивача зараховано на квартирний облік у Вінницькому зональному відділі Військової служби правопорядку складом сімї з трьох осіб на загальну чергу.

16.04.2004 року ОСОБА_1 звільнений з лав Збройних Сил України у зв’язку зі скороченням штатів, що підтверджується копією Наказу Начальника Зонального відділу Військової служби правопорядку від 16.04.2004 року №77), у зв’язку з чим набув право на отримання жила з зарахуванням на позачергове одержання житла.

 03.03.2006 року на засіданні житлової комісії щодо розподілу житла для осіб позачергової черги, відбулось розподілення однокімнатної квартири, на яке позивача запрошено не було, у зв’язку з виключенням його з черги на отримання житла позачергово.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним вище адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача в частині не включення позивача та членів його сім’ї в списки на позачергове отримання житла є неправомірними.

З такими висновками Замостянського районного суду м. Вінниці повністю погоджується і колегія суддів.

Визначальним питанням для вирішення справи є правомірність дій Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо виключення позивача зі списків на позачергове отримання житла.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що основними нормативно-правовими актами, які регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями та Наказ Міністра оборони України від 23.12.1992 року №220 «Про затвердження Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

На реалізацію зазначеного положення Закону прийнято Наказ Міністра оборони України від 23.12.1992 року №220 «Про затвердження Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», відповідно до якого військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних частинах районів. Військовослужбовці, зараховані на квартирний облік, заносяться до книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень (додаток N 1 до цього Положення).

Військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік.

В рішенні вказується дата прийняття на облік, склад сім'ї, підстави для прийняття на облік, вид черги надання житлових приміщень (загальна черга, в першу чергу), а у випадку відмови в прийнятті на облік - підстави відмови з посиланням на відповідну норму житлового законодавства.

Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.

Списки військовослужбовців, яких прийнято на квартирний облік та окремі списки осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, мають бути вивішені для загального огляду.

Пунктом 12 вказаного Положення передбачено, що для постановлення на квартирний облік військовослужбовець має, зокрема, подати рапорт про прийняття на квартирний облік, який підписується членами сім'ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання житла та бажають разом з ним стати на облік.

Військовослужбовці, які приймаються на квартирний облік на пільгових засадах або користуються правом першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, зазначають про це у рапорті з доданням до нього відповідних документів.

На виконання наведених положень позивачем 29.09.2005 року було подано Рапорт на ім’я Голови житлової комісії Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку з проханням включити його в списки військовослужбовців на позачергове отримання житла в зв’язку з тим, що він звільнений з військової служби в запас у зв’язку зі скороченням штату.

Відповідно відмітки на цьому рапорті, він розглянутий на засіданні житлової комісії 07.10.2005 року.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивач в порушення положень Порядку забезпечення жилою площею в Збройних Силах України не подавав рапорту на зарахування його до черги на отримання житла позачергово, що і зумовило виключення його з цих списків.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Вінницький окружний адміністративний суд обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку на Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 02.03.2009 року –залишити без задоволення.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 02.03.2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

                              Головуючий суддя                                                  Ю.В. Сауляк          

                              Судді                                                                      О.А. Губська

                                                                                                    В.Ю. Ключкович