ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р. Справа № 79627/09

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого:                                                    Довгополова О.М.,

суддів:                                                             Пліша М.А., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій відповідача та виплату державної допомоги дитині війни, -     

                                                    ВСТАНОВИЛА

03.06.2009 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у підвищенні розміру пенсії як дитині війни, зобов’язання зробити перерахунок і виплатити недонараховану надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та зобов’язання в подальшому при нарахуванні пенсії здійснювати її підвищення відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісяця. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав стало відомо із преси.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача при призначенні і виплаті позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язано зробити перерахунок і виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та зобов’язано виплачувати з 01.01.2009 року підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на неправильне застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами 1, 2 статті 100 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 02.06.2008 року.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню з 03.06.2008 року.

Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Позовні вимоги за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року у межах цих років задоволенню не підлягають, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.

Враховуючи позовні вимоги та відсутність з 01.01.2009 року обмежень щодо здійснення виплат згідно зі статтею 6 Закону № 2195, - позовні вимоги підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії починаючи з 03.06.2008 року до внесення змін в законодавство, що регулює спірні правовідносини.

Судом невірно зобов’язано відповідача здійснювати подальшу виплату перерахованої пенсії, оскільки така не стосується спірних відносин, а носить перспективний, на думку позивача - ймовірний протиправний характер поведінки відповідача у відносинах із позивачем, у яких право останнього не є порушеним, а тому таке право відповідно до частини 1 статті 2 КАС України судовому захисту не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197 ч. 1 п. 2, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                           ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2009 року у справі № 2-а-636/09 – скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії з 03.06.2008 року. Зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати на користь позивача підвищення до пенсії (30% мінімальної пенсії за віком) відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 03.06.2008 року, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                                                   О.М. Довгополов

Судді:                                                                                              М.А. Пліш

                                                                                                        В.В. Святецький