Справа 2а - 2549/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  25  березня  2011 року                                                                                     м. Хмельницький

     Суддя Хмельницького міськрайонного суду Палінчак О.М., розглянувши матеріали за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому  про  стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,

встановив:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до  управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому  в якому просить визнати дії відповідача неправомірними щодо невиплати їй підвищення до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити  надбавку до пенсії в розмірі 30% передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за  період з  9 липня 2007 року  по  дату звернення із позовом до суду. В обгрунтування цих позовних вимог позивач посилається на те, що в силу Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  є дитиною війни поскільки на час закінчення Другої світової війни  йому не виповнилось 18 років, що в силу ст.6 цього Закону йому з 1 січня 2006 року було передбачено підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не дивлячись на рішення Конституційного Суду України  не виплачує.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 03 березня 2011 року позовні вимоги позивача за період з 9 липня 2007 року по 27 липня 2010 року   залишені без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.

Представник відповідача подав до суду свої заперечення в яких просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги  слід задоволити частково з слідуючих підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дитина війни- це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України та станом на 2 вересня 1945 року йому  було менше 18 років, що підтверджується копією паспорту позивача.

В силу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  (в редакції від 18 листопада 2004 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

В 2010 році  будь-які зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не вносились, дія вказаної статті в цей період не зупинялась, за таких обставин позовні вимоги позивача підлягають до задоволення за період з 27  липня  2010 року.

При цьому, суд рахує, що  відповідача слід зобов’язати  нараховувати позивачу підвищення до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і  в подальшому до моменту  втрати права на отримання означеної допомоги, оскільки таким чином позивача буде позбавлено необхідності в майбутньому в межах строку  звернення до суду періодично звертатись до суду за захистом порушеного права, оскільки відповідачем не визнається право позивача на отримання спірного підвищення до пенсії. Дане узгоджується зі змістом ч. 2 ст. 11 КАС України, якою передбачено, що  суд може вийти  за межі позовних вимог тільки в разі, якщо  це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Також суд не приймає аргумент відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, як підстави для застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки положення статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

Судові витрати розподілити відповідно до  ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. 183-2 КАС України, ст.ст. 8,46,55,152 Конституції України, ст.ст.1,6,7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суддя –

                                                        постановив:

позов задоволити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27  липня 2010 року, неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  з 27 липня 2010 року з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»та виплачених сум, а також виплачувати підвищення і  в подальшому до моменту  втрати позивачем права на отримання означеної допомоги.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

На постанову через суд першої інстанції, який її постановив, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів  з моменту отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

                   Суддя:                                                                                    О.М. Палінчак