29.03.2011
Справа №22ц-1270,2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Палькова В.М.
Категорія: 52 Доповідач –Пузанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року березня місяця «29»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого –Пузанової Л.В.
Суддів: Фурман Т.Г., Воронцової Л.П. при секретарі –Пашковій Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «27»грудня 2010 року в справі
за позовом
ОСОБА_2 до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А:
20 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Херсонських магістральних електричних мереж державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Південної електроенергетичної системи про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зазначаючи, що з 01 жовтня 2008 року він працював у відповідача на посаді електромонтера з обслуговування підстанції «Херсонська-330кВ».
Наказом №106к від 20.08.2010 року був звільнений з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України –за відсутність на робочому місці 18.08.2010 року без поважних причин.
Посилаючись на те, що прогулу без поважних причин у зазначений відповідачем період не допустив, позивач просив суд поновити його на роботі і стягнути з відповідача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та судові витрати.
Ухвалою від 22 жовтня 2010 року, викладеною у протокольній формі, суд залучив до участі в справі належного відповідача –державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Рішенням суду від 27 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що висновки суду про законність його звільнення не відповідають обставинам справи та суперечать нормам трудового законодавства.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач її доводи не визнав, а рішення суду просить залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, судом встановлено, що з 01.10.2008 року позивач працював на посаді електромонтера з обслуговування електропідстанції 330кВ «Херсонська»Херсонських магістральних електричних мереж ДП НЕК «Укренерго», Південна ЕС /а.с.8/.
Наказом №106к від 20 серпня 2010 року був звільнений із займаної посади з 20.08.2010 року за п.4 ст.40 КЗпП України (прогул без поважної причини).
Звільнення ОСОБА_2 відбулося за попередньою згодою профспілкового комітету Херсонських МЕМ м. Нова Каховка /а.с. 10, 23-25/.
Підставою для звільнення відповідач вважав відсутність ОСОБА_2 на роботі 18 серпня 2010 року без поважних причин.
Визнаючи факт своєї відсутності на роботі, позивач вважає, що причина цієї відсутності є поважною.
У підтвердження своїх доводів надав суду епікриз, складений клінічною лікарнею Суворовського району м.Херсона (кардіологічним відділенням) 17.08.2010 року та виписку із медичної картки, відповідно до яких він перебував на стаціонарному лікуванні з 07.08.2010р. по 17.08.2010р. з видачею йому листка непрацездатності з відміткою про вихід на роботу з 18.08.2010 року та про необхідність з’явитися до лікаря за місцем проживання відразу після виписки.
18 серпня 2010 року ОСОБА_2 відвідав лікаря-терапевта і був поставлений ним на диспансерний облік з призначенням відповідного лікування /а.с. 11-13/.
Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із числа, передбачених ст.57 ЦПК України. При цьому відсутність працівника за станом здоров’я може підтверджуватися не лише лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.
Враховуючи, що відсутність ОСОБА_2 на роботі 18.08.10р. пов’язана із станом його здоров’я і зазначений факт підтверджений належними доказами, колегія суддів приходить до висновку, що підстав вважати допущений позивачем прогул таким, що вчинений без поважних причин немає.
Крім того, застосовуючи до ОСОБА_2 такий захід стягнення, як звільнення з роботи 20 серпня 2010 року, відповідач не врахував, що наказом від 19.08.2010 року він уже оголосив йому за це ж порушення трудової дисципліни догану, про що довів до відома останнього, в той час, як за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч.2 ст. 149 КЗпП).
Суд на зазначене порушення трудового законодавства, допущене при звільненні позивача, не зважив і прийшов до помилкового висновку про дотримання відповідачем у спірних правовідносинах вимог, передбачених ст. 149 КЗпП України.
При цьому, на думку колегії суддів, той факт, що на час вирішення судом спору наказ від 19.08.10р. про оголошення ОСОБА_2 догани визнаний таким, що втратив чинність, не має правового значення, оскільки вказана дія вчинена відповідачем уже після розірвання трудового договору з позивачем, а саме: 21.08.2010 року, в той час, як законність звільнення перевіряється судом на день проведення цього звільнення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів і нормам трудового законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а тому ухвалене в даній справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу –з 20.08.2010 року по 29.03.2011 року, який є меншим за один рік.
Розмір належного до стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначається колегією суддів за загальним правилом обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку позивача за останні два календарні місяці його роботи з врахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з послідуючими змінами.
Зважаючи, що відповідно до відомостей, викладених у довідці про заробітну плату ОСОБА_2 за червень, липень 2010 року, його середньоденний заробіток без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів становить 135 грн. 90 коп. (5979,55 грн. : 44 робочі дні в червні та липні 2010р.), то розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням становить 21200 грн. 40 коп. (156 днів прогулу х 135,90 грн. = 21200,40 грн.), які й підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України /а.с. 76/.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказана сума грошових коштів визначена без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., зважаючи, що розмір цих витрат не виходить за межі граничного розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», а також в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 212 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України колегія суддів допускає негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць.
На підставі викладеного, п.4 ч.1 ст.40,147,149,235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 27 грудня 2010 року скасувати і ухвалити нове.
Поновити ОСОБА_2 на роботі –на посаді електромонтера IV групи з обслуговування підстанції «Херсонська-330кВ»Херсонських магістральних електричних мереж державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», Південна електроенергетична система, з 20 серпня 2010 року.
Стягнути з державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21200 грн. 40 коп. (двадцять одна тисяча двісті гривень 40 коп.) без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів, а також судові витрати у розмірі 500 грн. (п’ятсот гривень).
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць.
Стягнути з державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»на користь держави судовий збір у розмірі 212 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: Л.В.Пузанова
бт.