Справа № 2-924/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"31" березня 2011 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої –судді Курус Р.І.

при секретарі –       Кулик М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -   

встановив:

Позивачка  звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником нежитлового приміщення, що в будинку АДРЕСА_1, що вбачається з довідки КП ЛОР "Дрогобицьке МБТІ та ЕО" від 04.02.2011 року. 15.03.2011 року вона звернулась до КП ЛОР "Дрогобицьке МБТІ та ЕО" з заявою, в якій просила зареєструвати за нею підсобне приміщення площею 5,1 м2 та туалет площею 2 м2, в чому їй було відмовлено та повідомлено, що право власності на вказані приміщення в КП ЛОР "Дрогобицьке МБТІ та ЕО" не зареєстровано. Однак, спірні приміщення є невід'ємною частиною приміщень, які вона придбала у попереднього власника на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2007 року, однак документу, який би посвідчував її право власності на цю нерухомість у неї немає. При таких обставинах вважає, що їй незаконно відмовляють в реєстрації права власності на ці приміщення.

Сторони в судове засідання не з'явились, надіславши суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності. Позивач позов підтримує, а відповідач відносно задоволення позову покладається на думку суду, оскільки права та законні інтереси виконкому Дрогобицької міської ради не порушуються.  

А відтак, відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.  

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вище наведене, той факт, що оскільки відповідач у справі не визнав права власності позивача на спірну нерухомість у зв’язку з відсутністю відповідних документів, однак така є невід'ємною частиною приміщень, які позивачка придбала на підставі договору-купівлі-продажу від11.12.2007 року, а тому суд знаходить підстави для задоволення позову.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212, 214–215 ЦПК України, ст. 328, 392 ЦК України, суд, –

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, що в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 42,1 м2, включаючи нежитлові приміщення, літ. 7-3 площею 5,1 м2 та туалет літ. 7-4 площею 2 м2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя