Головуючий у 1 інстанції - Чернік А.П.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року  справа №2а-270/10/1216            

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів  Василенко Л.А. ,  Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області  від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-270/10/1216 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Марківського районного суду Луганської області  від 08 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задоволено. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 пільг, передбачених ст.15 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого» відповідно до Положення «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженого Постановою КМУ № 302 від 12.05.1994 року, зі змінами та доповненнями. Зобов’язано  Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області видати ОСОБА_2 «Посвідчення члена сім’ї загиблого» відповідно до Положення «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни»,  затвердженого Постановою КМУ № 302 від 12.05.1994 року з правом на отримання пільг, передбачених ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати  в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що для отримання статусу «Член сім'ї загиблого (померлого)» позивачу необхідно надати до УПСЗН Марківської райдержадміністрації Луганської області експертний висновок щодо встановлення причинного зв’язку захворювання, що призвело до смерті військовослужбовця, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби. Оскільки такий причинний зв’язок смерті чоловіка позивачки не встановлений належним чином, їй відмовлено у видачі посвідчення вдови інваліда війни і в користуванні пільгами, передбаченими ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється  в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів  дійшла  до висновку,  що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10.09.2010 року позивач звернувся із заявою до відповідача про надання їй пільг, передбачених ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і видачу «Посвідчення члена сім'ї загиблого» відповідно до Положення «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженого Постановою КМУ №302 від 12.05.1994 року, зі змінами та доповненнями, у зв’язку зі смертю її чоловік – ОСОБА_3, який являвся учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом війни 2 групи, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

04.10.2010 року відповідач відмовив позивачу у вказаних вимогах, мотивуючи тим, що в неї відсутнє підтвердження медико-соціальної експертизи про встановлення причинного зв'язку смерті чоловіка з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків  аварії на ЧАЕС.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу «Посвідчення члена сім’ї загиблого» є незаконними, оскільки діючим законодавством не передбачено надання особою висновку медико-соціальної експертизи про встановлення причинного зв'язку смерті члена сім’ї, смерть якого пов’язана з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Позивачем до суду апеляційної інстанції надано Експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 13.12.2010 року № 2778-3294, яким встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3, пов’язане з виконанням ним обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Оскільки, матеріалам справи підтверджується, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_3, смерть якого пов’язана з захворюванням, яке призвело до смерті, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивач має право на отримання пільг, передбачених ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як член сім’ї військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

За таких обставин позивач має право на статус вдови інваліда війни, який відповідно до Положенням «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженого Постановою КМУ №302 від 12.05.1994 року, засвідчується Посвідченням члена сім’ї загиблого, на отримання якого позивачка має право.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим та доведеним право позивача на отримання пільг, встановлених ст.  15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та отримання «Посвідчення члена сім’ї загиблого» відповідно до Положення «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни»,  затвердженого Постановою КМУ № 302 від 12.05.1994.

                Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, а тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області – залишити без задоволення.

Постанову Марківського районного суду Луганської області  від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-270/10/1216 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Ухвала суду  апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів          М.М. Гімон

                    Л.А. Василенко

          О.В. Карпушова