Головуючий у 1 інстанції - Женеску Е.В.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року справа №2а-3430/10/1221
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області на постанову Перевальського районного суду Луганської області від 30 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3430/10/1221 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 30 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задоволено: визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано призначити позивачу з 21.10.2010 року пенсію по інвалідності із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, розмір яких встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, а також додаткової пенсії в розмірі 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність як інваліду війни 3 групи та 30 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність як інваліду війни 3 групи.
Відповідач не погодився з вказаною постановою суду в частині задоволених позовних вимог і подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначений за цим Законом, а тому на теперішній час відповідач при призначенні основної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» керується Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року № 1, відповідно до якої розрахунок пенсії провадиться з розміру 19 грн. 91 коп.
Постанова суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання призначити підвищення до пенсії в розмірі 30 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність як інваліду війни 3 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», апелянтом не оскаржується.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно до довідки МСЕК, позивачу 21.10.2010 року була призначена третя група інвалідності, у зв’язку з захворюванням, яке пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач знадиться на обліку відповідача та має право на отримання пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частинами 1 та 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Кожен рік Законом України «Про державний бюджет України» визначається розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач, як інвалід 3 групи, має право на призначення йому основної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої визначається з мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача призначити позивачу основну та додаткову пенсію у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року № 1, на застосуванні якого наполягає відповідач, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1, на яку посилається відповідач, втратила свою чинність з 01.09.2008 року згідно до Постанови КМУ «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 № 654.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області – залишити без задоволення.
Постанову Перевальського районного суду Луганської області від 30 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3430/10/1221 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
О.В. Карпушова