Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 лютого 2011 р. Справа № 2а/0570/2239/2011
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Центрально-міського району міста Горлівки, Центрально-міського районного суду міста Горлівки Донецької області про визнання безперервно діючим Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та таким, що не відповідає Конституції України, визнання протиправними дій відповідача, визнання дій Центрально-міського районного суду міста Горлівки упередженими щодо ненадання адвоката у адміністративній справі, стягнення недоплаченої соціальної допомоги до пенсії, стягнення моральної шкоди, зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну державну допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Центрально-міського району міста Горлівки, Центрально-міського районного суду міста Горлівки Донецької області про визнання безперервно діючим Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та таким, що не відповідає Конституції України, визнання протиправними дій відповідача, визнання дій Центрально-міського районного суду міста Горлівки упередженими щодо ненадання адвоката у адміністративній справі, стягнення недоплаченої соціальної допомоги до пенсії, стягнення моральної шкоди, зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну державну допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що дану заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 1 частини першої статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вимоги позивача щодо відповідності Закону України «Про соціальний захист дітей війни» таким, що відповідає чи не відповідає Конституції України є виключною прерогативою Конституційного Суду України відповідно до Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України».
Пунктом 4 частини 4 статті 18 КАС України встановлено, що усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних витрат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат та пільг дітям війни підсудні місцевим загальним судам як адміністративним. Отже, таким судом є Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області, яким винесено постанову від 27 листопада 2009 року про про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Центрально-міського району міста Горлівки про зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої соціальної допомоги до пенсії.
Відповідно до частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Підсумовуючи вищезазначене, із врахуванням частини першої ст. 2, пунктів 1, 7 і 9 ст.ст. 3, 17, ч. 3 ст. 50 КАС України, суд приходить до висновку, що суди та судді при здійсненні ними процесуальної діяльності по розгляду адміністративних справ здійснюють процесуальні повноваження, у зв’язку з чим не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, а тому не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Зазначена правова позиція ґрунтується на рекомендаціях постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. №6 “Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийняті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів та суддів”.
Разом з цим, частиною 1 статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Статтею 129 Конституції України встановлено, що судді незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у статті 6 гарантована незалежність суддів та недопустимість втручання у діяльність судді при здійсненні правосуддя.
Конституційний Суд України в рішенні №6-рп/2001 від 23.05.01 в абзаці 11 пункту 4.2 вказав, що виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Виходячи з положень пунктів 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.07 (далі Постанова Пленуму №8), звернення з позовом де відповідачами зазначені суд чи суддя у зв’язку з розглядом ними справ або заяв, слід розцінювати як вплив на суд.
Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму №8 оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду і вирішення справи поза встановленим процесуальним законом порядком не допускається та суди повинні відмовляти у прийнятті позовів і заяв з таким предметом.
В разі порушення суддею законодавства, розділом VІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачена дисциплінарна відповідальність, порядок і умови її застосування.
Крім того, суд зазначає, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.106 КАС України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.
У порушення вищезазначених вимог, позивачем до позовної заяви не додано позову з доданими документами для відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки позивачу у даних правовідносинах належить оскаржувати дії суддів та судові рішення у процесуальному порядку, передбаченому розділом ІV «Перегляд судових рішень» Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо наявності підстав для застосування вказаного вище нормативного припису п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України та відмови у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Центрально-міського району міста Горлівки, Центрально-міського районного суду міста Горлівки Донецької області про визнання безперервно діючим Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та таким, що не відповідає Конституції України, визнання протиправними дій відповідача, визнання дій Центрально-міського районного суду міста Горлівки упередженими щодо ненадання адвоката у адміністративній справі, стягнення недоплаченої соціальної допомоги до пенсії, стягнення моральної шкоди, зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну державну допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Суддя Голубова Л.Б.