Справа № 22-6489-2006 р. Головуючий 1 інстанції Князьков В.В.
Категорія 5 Доповідач Бабакова Г.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
у складі: головуючого Ювченко Л.П. суддів : Бабакової Г.А., Азевича В.Б. при секретарі Вершкової С.М.
розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 17 травня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним, про визнання права власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру і виселення,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 оскаржує в апеляційному порядку рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 17 травня 2006 року, яким відмовлено у задоволенні її позову і частково задоволено зустрічний позов до неї, її та її неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 виселено із спірної квартири.
Апелянт посилається на те, що висновки суду про відсутність доказів використання на придбання спірної квартири 5000 доларів США , які вона передала ОСОБА_3, не відповідають обставинам справи. Суд не врахував фактичні обставини , а саме те, що незадовго до купівлі спірної квартири ОСОБА_3, з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах, продав квартиру АДРЕСА_1 і отримав 7000 доларів США. Для купівлі спірної квартири йому не вистачала 5000 доларів США і цю суму передала йому вона , про що він 5 липня 1996 року дав розписку, зазначивши в ній, що вказана сума передана для придбання спірної квартири для спільного проживання в ній разом з її сином від першого шлюбу. Підпис ОСОБА_3 у розписці підтверджена висновком почеркознавчої експертизи. Весь час з моменту купівлі спірної квартири, тобто з 1996 року, вона вважала, що ОСОБА_3 купив спірну квартиру на своє ім"я для спільного з нею користування і не знала, що договір купівлі - продажу оформлено на його матір ОСОБА_2 Суд не врахував, що вона весь час проживає в спірній квартирі, капітально її відремонтувала, сплачує комунальні послуги. Виселяючи її з сином із спірної квартири, суд не врахував, що припинення сімейних відносин із власником квартири не є підставою для виселення. Суд , вирішуючи спір про виселення її неповнолітнього сина , не притягнув до участі у справі орган опіки та піклування. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 наполягала на скарзі, відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, письмовою заявою просила справу розглянути у її відсутність, її представник ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 просили рішення суду залишити без зміни.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того , що згідно договору купівлі-продажу покупцем спірної квартири є ОСОБА_2, квартира зареєстрована на її ім"я і вона є її власником. Факт передачі позивачкою відповідачу ОСОБА_3 5000 доларів США не свідчить про те, що ці гроші використані для придбання спірної квартири, оскільки покупець ОСОБА_2 заперечує , що цю квартиру вона придбала не за власні кошти і позивачка не надала доказів , що спірну квартиру було придбано нею та сином покупця за сумісні кошти, а не ОСОБА_2 за власні кошти.
Суд дійшов також висновку, що немає підстав вважати , що ОСОБА_1 за власні кошти виконала капітальний ремонт спірної квартири і тим самим створила спільну власність з власником квартири. При цьому суд виходив із того , що відповідачі визнали тільки факт поточного ремонту квартири за спільні кошти.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 і виселяючи ОСОБА_1 і її неповнолітнього сина із спірної квартири суд першої інстанції виходив із того, вони є тимчасові жильці і керувався ст.,ст.98,99 ЖК України.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи вказане рішення, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, дотримався вимог матеріального і процесуального права.
Зокрема, суд обґрунтовано виходив із того , що згідно договору купівлі-продажу спірної квартири її покупцем є ОСОБА_2, яка стверджує, що квартиру купила за власні кошти. ОСОБА_1 не надала доказів, що сума 5000 доларів США, яку вона передала сину ОСОБА_2-відповідачу ОСОБА_3 , була витрачена на придбання спірної квартири і була створена спільна власність. Не надано доказів і про наявність домовленості про створення спільної власності у зв"язку з капітальним ремонтом, на думку позивачки, спірної квартири. Відповідачі заперечують проти наявності такої домовленості.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним з підстав фіктивності договору купівлі-продажу спірної квартири , за яким 8 липня 1996 року ОСОБА_6, яка померла, продала, а ОСОБА_2 купила спірну квартиру, то суд обгрунтовано дійшов висновку , що позивачка не була стороною угоди і не встановлено доказів, що у ОСОБА_2 не було наміру створити наслідки , встановлені вказаною угодою.
Задовольняючи зустрічний позов і виселяючи ОСОБА_1 з її неповнолітнім сином із спірної квартири суд обґрунтовано виходив із того, що вони є тимчасові жильці і згідно із ст. 99 ЖК України підлягають виселенню за вимогою власника квартири. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з сином не проживали однією сім'єю з власником квартири ОСОБА_2 і не були членами її сім"ї , що не оспорюється. Договір найму між ними також не було укладено. Тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що вони є тимчасові жильці і підлягають виселенню на вимогу ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам, необгрунтовані. Не ґрунтуються на законі і доводи про необхідність притягнення для участі у справі органу опіки та піклування, оскільки ОСОБА_1, як мати, є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4.
Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст., ст. 307, 308, 314 ЦПК України , апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 17 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.