АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
==========================================================
Справа № 11-275/2011р. Головуючий по 1 інстанції Шиян В.М.
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України –. Т. З. Доповідач: Кисіль А.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого-судді Кисіля А.М.
суддів: Лісіченко Л.М. Кожевнікова О.В.
за участю прокурора Гриня Н.Г.
потерпілої ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
захисника, адвоката ОСОБА_5
розглянувши, 29 березня 2011 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією помічника прокурора Київського району м. Полтави і захисника ОСОБА_5 у інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м.Полтави від 17 січня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого 3.12.2009 року Київським райсудом м. Полтави за ч.1 ст.289, 290, ч.І ст.70, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 міс., проживаючого в м. Полтаві по АДРЕСА_1, -
засуджено за ч.2 ст.186 КК України і призначено покарання - чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання приєднано з місяці позбавлення волі невідбуту частину покарання за вироком Київського райсуду м. Полтави від 3.12.2009 року, а остаточно до відбуття призначено чотири роки три місяці позбавлення волі.
Згідно із вироком суду він визнаний винним у тому, що 11 липня 2010 року близько 11 години 25 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Продукти», що по вул. Жовтневій, 46 у м. Полтаві, повторно, з корисливих мотивів заволодіння чужим майном, відкрито, зірвав з шиї продавця ОСОБА_6 золотий ланцюжок вагою 12,06 грам, після чого з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілій матеріальних збитків на суму 6000 грн.
З даним вироком суду не погодився помічник прокурора, який приймав участь у суді, де не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність вини, кваліфікацію дій просить вирок суду скасувати та постановити новий , призначивши винному 5 років позбавлення волі.
В апеляції адвоката ставиться питання про скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування, зважаючи, що вина засудженого не доведена, змінити запобіжний захід на менш суворий.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора про необхідність скасування вироку суду та постановлення нового, яке підтримала потерпіла ОСОБА_3, заперечення на це засудженого ОСОБА_4 та його адвоката, які просили скасувати вирок суду та направити справу на додаткове розслідування, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляцій немає з таких мотивів.
Винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку суду доведена зібраними у справі доказами.
Так, допитаний в суді ОСОБА_7. винним себе у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що у вказаний час він знаходився вдома, оскільки хворіє на тромбофлобіт і самостійно пересуватися не міг, а тому злочин не вчиняв.
Незважаючи на те, що ОСОБА_7. винним себе у вчиненні злочину не визнав, його вина знайшла своє підтвердження .
Допитана потерпіла ОСОБА_3 підтвердила, що саме 11.07.2010 року за місцем роботи у магазині «Продукти»близько 11 год. 25 хв. ОСОБА_7 (а.с.20-21) і зірвав з її шиї два золотих ланцюжки з хрестиком. Один з яких впав на підлогу, а другий ланцюжок залишився у нападника і він з ним втік. (a.c.l18-124)
Такі показання потерпілої підтвердила і свідок ОСОБА_8
Під час проведення впізнання потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_4., який вчинив на неї напад. (а.с.23-24)
Про обставини втечі невідомого із місця вчинення злочину підтвердила у суді і свідок ОСОБА_9, яка бачила як з магазину «Продукти»вибіг молодий хлопець, одягнений в світлу футболку та шорти. високого зросту та худорлявий, його одяг збігся із прикметами названими іншими особами .
Допитаний у якості свідка ОСОБА_10 підтвердив, що потерпіла впізнала по фото ОСОБА_4. Того ж дня він був затриманий за підозрою у вчиненні злочину. При цьому, затриманий ОСОБА_7. пересувався самостійно, що спростовує його твердження про неможливість самостійного пересування.
Відповідно до наданої бирки на купівлю золотого ланцюжка у магазині «Топаз», його вага становила 12,06 грама, золото 583 проби (a.c.10)
Доводи засудженого, що він не міг внаслідок захворювання пересуватися і вчинити таким чином даний злочин, нічим не підтверджуються, а навпаки спростовуються висновком комісійної судово-медичної експертизи .N113 від 10.09.2010 року, згідно якого ОСОБА_7. переніс післятромбофлебітичний синдром обох нижніх кінцівок, хронічну венозну недостатність 1-11 ступеню, правобічний паховий лімфаденіт. Дані захворювання в період загострення супроводжуються вираженим больовим синдромом, обмеженням рухів у хворих кінцівках, що призводить до порушень функції ходи як у вигляді кульгання так і обмеження фізичного навантаження на кінцівку, які після спеціалізованого лікування зменшуються або зникають повністю. Ступінь вираження порушення ходи залежить і від індивідуальних особливостей організму, а тому встановити його у відсотковому вигляді не має можливості (а.с.І00-107)
Допитана в суді експерт ОСОБА_11 пояснила, що через відсутність медичної документації в період із 27.06.2010 року по 19.07.2010 року чітко встановити чи страждав ОСОБА_7. станом на 11.07.2010 року на тромбофлебіт нижніх кінцівок неможливо. Також, підтвердила, що ступінь вираженосп порушення ходи при наявності зазначеного захворювання залежить також і від індивідуальних особливостей організму, а тому не має підстав виключати можливість ОСОБА_4. вільного пересуватися 11.07.2010 року.
Посилання в апеляції захисника на те, що суд безпідставно не врахував показання допитаних в суді свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13 в частині того, що саме 11.07.2010 року ОСОБА_7. весь час перебував вдома, колегія суддів, також, оцінює критично, оскільки вказані особи є близькими родичами та друзями засудженого. Їх свідчення, крім цього, спростовуються відеозаписом, який надала свідок ОСОБА_17 органам слідства як доказ присутності весь час ОСОБА_4. вдома, датований саме 10.07.2010 року, а не 11.07.2010 року, коли був вчинений даний злочин.
Посилання ОСОБА_17 на те, що дата 10.07.2010 року була встановлена помилково і що фактично зйомка відбувалася 11.07.2010 року, судом обгрунтовано не взято до уваги, тому що такі дані суперечать іншим даним матеріалів справи.
Дані, що містяться у показаннях свідків: ОСОБА_18, який нібито перевозив ОСОБА_4. 9.07.2010 року і той пересувався за допомогою жінки, а також лікаря ОСОБА_19, з врахуванням висновків комісійної судово-медичної експертизи та показань допитаної у суді експерта ОСОБА_11, суд обґрунтовано не взяв їх до уваги про непричетність ОСОБА_4. до вчинення злочину саме 11.07.2010 року.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_4. у вчиненні вказаного злочину і його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
При обранні міри покарання винному, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу, який вчинив цей злочин у період невідбутого покарання за попереднім вироком, а тому підстав для задоволення апеляцій учасників судового розгляду колегія суддів не вбачає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а:
апеляцію помічника прокурора Київського району м.Полтави та захисника ОСОБА_5 у інтересах засудженого залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м.Полтави від 17 січня 2011 року щодо ОСОБА_4 за ч.2ст. 186 КК України ,- без зміни.
С У Д Д І :
Кисіль А.М Лісіченко Л.М. Кожевніков О.В.