Справа №22-939 -ас/2006 Категорія- 27
Головуючий у 1 інстанції- Лєгостаєв О.А. Доповідач- Єлгазіна Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2006 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - судці Пономарьової О.М.
Суддів- ,Єлгазіної Л.П., Дем,яносова М.В.
при секретарі- Білявській І.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м.Донецька Донецької області від 13 березня 2006 р по справі за позовною заявою ОСОБА_1 - до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради у м. Донецьку - „ Про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 - 2005 роки „
ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Петровського районного суду м.Донецька Донецької області від 13 березня 2006 р по справі за позовною заявою ОСОБА_1 - до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради у м. Донецьку - „ Про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 - 2005 роки „, яке вважає постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, бо суд першої інстанції не врахував ст.. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи „
Рішенням Петровського районного суду м.Донецька Донецької області від 13 березня 2006 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, на думку суду УПСЗН вірно застосувало постанови Кабінету Міністрів України. У судове засідання апеляційного суду позивач не з,явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача не підтримали доводи апеляційної скарги і просили її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга позивача не підлягає задоволенню за таких підстав.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач являється інвалідом третьої групи /а.с 6-7 /., як учасник ліквідації та постраждалий при виконанні робот по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Дійсно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема інвалідам третьої групи у розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 62 названого Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Таким чином, виходячи з наведеного, у суду першої інстанції були підстави приймати до уваги постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам,, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" та №562 від 12 липня 2005 р. „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", якими визначено розмір виплат.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №987 від 20 червня 2000 р. "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, відповідно до ст. 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001 р.", встановлено, фінансування виплат у 2001 році з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2002 р.", саме на Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету покладено обов'язок затвердити розподіл бюджетних призначень на погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розрізі бюджетних програм.
Статтею 33 Закону України "Про державний бюджет на 2003", визначено, що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету затверджено розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим підтверджена наявність заборгованості державним бюджетом.
Статтею 28 Закону України „Про Державний бюджет на 2004 р." встановлена необхідність передбачити бюджетні призначення за державною програмою "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні" у сумі 14.108.908,1 тис. гривень, з яких на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено 1.659.228,1 тис. гривень, у тому числі соціальні виплати, які здійснюються безпосередньо громадянам, - 1.341.235,1 тис. гривень, з яких 414.279,4 тис. гривень - на повне погашення заборгованості, що виникла у минулі роки. Заборгованість при цьому враховувалися в межах розміру, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, в цих розмірах кошти надходили на відповідний рахунок УПСЗН, з якого і проводилися виплати. Проведення виплат бюджетних коштів з інших рахунків, являється порушенням Бюджетного Кодексу України і тягне за собою певну відповідальність.
Судовою колегією встановлено , що згідно ухвали про відкриття провадження у справі від 16.01.06р. а також згідно протоколу судового засідання слухання справи по суті І 3.03.2006р. проводилося судом першої інстанції по діючому ЦПК України , а не по Кодексу Адміністративного судочинства України / а.с 1,24 - 25 /
Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь- які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. При цьому держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно із ст..87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в установленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.
Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи „ встановлено, що громадянам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомоги у зв"язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забруднення, за шкоду, заподіяну здоров"ю та щорічну допомогу на оздоровлення. Розмір допомоги залежить від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Починаючи з 1996 року у нормативних актах, що встановлюють розмір мінімальної заробітної плати, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.
Тому до останнього часу застосовувався розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини у сумі 60 тисяч карбованців, встановлений Постановою
Верховної Ради України від 25.11.93р. №3653- 12 „ Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком „Перевіряючи виплачену позивачу допомогу на оздоровлення, апеляційним судом встановлено, що позивачу за 2005 рік недоплачена допомога на оздоровлення у сумі 93 гривні 30 копійок / відповідно з наданим розрахунком/, що підлягає стягненню на його користь.
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Виходячи з наведеного, судом першої інстанції були порушені норми процессуального права, оскільки справи такої категорії розглядають згідно норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, вказані обставини являються підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового.
Керуючись ст.ст160, 167,195,196,198ч.1 п.3,202 ч.1п.4,205 ч.1 п.З 207 КАС України ,апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м.Донецька Донецької області від 13 березня 2006 р по справі за позовною заявою ОСОБА_1 - до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної ради у м. Донецьку - „ Про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 - 2005 роки „ - скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
З повним текстом постанови сторони можуть ознайомитися 1 серпня 2006 року.
Постанова може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі.