Справа № 22-1907 Головуючий в 1 інстанції-Бухтіярова І.О.
Категорія - 23 Доповідач- Бабенко П.М.
УХВАЛА іменем України
28 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М..
суддів- Бабенка П.М., Бондаренко Л.І.
при секретарі - Білявській І Є.
за участю: адвоката ОСОБА_1, предетавника позивача- ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи та відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 08 грудня 2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
18.06.04 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_3 посилаючись на те, що він має у власності автомобіль „Фольксваген-транспортер" державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4. 24.03.04 року о 13.40 год. відмовідач, керуючи автомобілем „ІЖ - 412 „ державний номер НОМЕР_2, рухаючись по вул.Університетській у м.Донецьку на перехресті з пр. Б.Хмельницького, не переконавшись у безпечному маневрі, з другого ряду звернув наліво, при цьому здійсним зіткнення з автомобілем „Фольксваген-транспортер", який рухався у попутному напрямку у третьому ряді, заподіяв цьому автомобілю механічні пошкодження. Просив стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шокди 13145,65 грн. на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
У свою чергу відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посилаючись на те,що при вказаній дорожньо-транспортній пригоді , в результаті порушення Правил дорожнього руху (далі- ПДР), відповідач ОСОБА_4 скоїв обгін його автомобіля „ІЖ-412" на вказаному перехресті в той час коли він з крайнього лівого ряду повертав наліво на перехресті доріг вказаних вулиць, його автомобілю заподіяні механічні ушкодження. Просив стягнути з відповідачів на відшкодування матеріальної шкоди 2075 грн., 326,09 грн. витрат на ліки, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 51 грн. судового збору.
Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 08 грудня 2005 року в задоволенні вказаних позовів було відмовлено.
На вказане рішення суду надійшла апеляційна скарга представника позивача первинному позові та відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2, в якій вона просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_5 посилаючись на те,що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначила, що суд неповно встановив обставини справи, безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення повторної судово-автотехнічної експертизи для встановлення чи мали водії транспортних засобів технічну можливість запобігти ДТП, надав неналежну оцінку доказам у справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , третя особа та відповідач ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали.
Відповідач ОСОБА_3 просив апеляцію відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що вказане рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.04 року о 13.40 год. відповідач за первинним позовом ОСОБА_3, керуючи автомобілем „ІЖ - 412 „ державний номер НОМЕР_2, рухався по вул.Університетській у м.Донецьку на перехресті з пр. Б.Хмельницького,де була відсутні дорожня розмітка та дорожній знак „Рух по смугам" , повертав наліво, при цьому його автомобіль зіткнувся з автомобілем „Фольксваген- транспортер" під керуванням ОСОБА_4", який рухався у попутному напрямку і перетинав перехрестя, при цьому обом автомобілям заподіяно механічні пошкодження.
Згідно доказам, які надали сторони та висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи судом першої інстанції не встановлено ані вини ОСОБА_3 у заподіянні шкоди власнику автомобіля „Фольксваген", ані вини ОСОБА_4 в заподіянні пошкоджень автомобілю "ІЖ-412". .
Вислухавши доповідь судді , пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог ОСОБА_5 в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав:
Згідно із ст. 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями ,діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від їх відшкодування, якщо вона доведе ,що шкоди завдано не з її вини.
Згідно п.п. 1.4, 10.4 ,11.1, 14.6-а ,е , 16.6 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила.
Перед початком руху, перестроюванням та будь -якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16 , 5.17.1 , 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
На дорогах, які мають дві і більше смуги в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги ". одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки ( стоянки).
Обгін заборонено на перехресті, крім випадків, коли обганяються двоколісні транспортні засоби без бокового причепа, на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку.
Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов,язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку або повертають праворуч.
Згідно з вимогами ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов,язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 та зустрічного позову , суд виходив з того, що сторони не надали судові доказів вини і в судовому засіданні не була встановлена вина обох водіїв вказаних транспортних засобів у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
З матеріалів справи убачається, 24.03.04 року о 13.40 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем „ІЖ - 412 „ державний номер НОМЕР_2 рухався по вул.Університетській у м.Донецьку на перехресті з пр. Б.Хмельницького, де була відсутні дорожня розмітка та дорожній знак „Рух по смугам" рухаючись на зелений сигнал світлофора на регульованому перехресті, повертав наліво з другого ряду підставно вважаючи, що другий ряд є крайнім.За ним у попутному напрямку рухався автомобіль „Фольксваген-транспорт", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням третьої особи та відповідача у зустрічному позові ОСОБА_4, який рухався у попутному напрямку і рухаючись з більшою швидкістю, вважаючи, що він рухається по крайній третій смузі. При цьому автомобілі зіткнулись, обом автомобілям заподіяно механічні пошкодження.
З матеріалів адміністративної справи ( протоколу огляду місця події, пояснень водіїв та очевидців) неможливо встановити хто саме з водіїв був винен у вказаному ДТП,оскільки протокол та схема ДТП складена вкрай недбало, з них неможливо встановити напрям руху транспортних засобів, наявність чи відсутність дорожньої розмітки, дорожніх знаків; відстань, прив,язку транспортних засобів до оточення. Пояснення водіїв також не свідчать про порушення ними ПДР.
З пояснень свідків ,допитаних в судовому засіданні, також неможливо встановити хто саме був винен у ДТП, оскільки ці пояснення є суперечливими як між собою так і самі свідки суперечили собі у головному питанні.
З пояснень відповідача ОСОБА_3 убачається ,що водій автомобіля „Фольксваген-транспортер„ ОСОБА_4 на вказаному перехресті, порушуючи вимоги п.14.6 „а" Правил дорожнього руху, скоїв обгін автомобіля „М-412" під його керуванням , який з крайнього лівого ряду повертав наліво.
З пояснень третьої особи та відповідача ОСОБА_4 убачається,що винен в ДТП саме водій ОСОБА_3, який перед поворотом наліво не перестроївся у крайній лівий ряд.
З висновку службового розслідування УДАІ УМВС України в Донецькій області, пояснень сторін та інших учасників процесу, свідків, матеріалів адміністративної справи щодо ОСОБА_3, вбачається що на ділянці дороги перед вказаним перехрестям була дорожня розмітка ,яка вказувала на те, що на дорозі було три смуги руху у напрямку, в якому їхали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і одна смуга, по якій рухався зустрічний транспорт. Але ця розмітка була витертою, мало помітною . Також був відсутній дорожній знак „Рух по смугам".
Тому відповідач ОСОБА_3,здійснюючи поворот наліво на перехресті правомірно діяв у відповідності до п.п.10.4 ,11.1 і мав право розраховувати на те,що ОСОБА_4 виконуючи вказані Правила, не здійснить обгін на перехресті.
Також і водій ОСОБА_4 ,який є місцевим жителем і неодноразово їздив по вказаній вулиці був впевнений, що на даній ділянці дороги був рух по смугам, діяв у відповідності до ПДР, перетинаючи перехрестя був впевненим, що здійснює не обгін, а випередження автомобіля під керуванням ОСОБА_3.
З висновку судово-автототранспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи та додаткової судово-автотехнічної експертизи, пояснень судово-автотехнічного експерта та спеціаліста ОСОБА_6, з урахуванням вище вказаних доказів, не убачається, що дії водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вказаному ДТП не відповідали вимогам ПДР і неможливо встановити дії якого водія знаходились у прямому причинному зв,язку з наслідками, що наступили (а.с.101-116).
З урахуванням вказаного апеляційний суд приходить до висновку про те, що наданими сторонами доказами не доведена вина у ДТП ані водія ОСОБА_3 ані водія ОСОБА_4, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовів.
Висновки суду першої інстанції про відсутність вини водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в заподіянні матеріальної та моральної шкоди позивачам відповідають встановленим обставинам справи тому підстав для скасування рішення суду щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 та ухвалення нового рішення апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди слід залишити без змін.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 грудня 2005 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.