Справа № 2-586/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

24.03.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Затолочний В.  С

при секретарі                              Морозова  Н.  М.,

за участю:

-          позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної порушенням зобов’язань, -  

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної порушенням зобов’язань.

Позов, на задоволенні якого в ході судового розгляду справи наполягали позивач та його представник, обґрунтований тим, що на підставі усної домовленості з відповідачкою остання отримала в банківській установі кредит в сумі 38000 грн. на придбання автомобіля, придбала на ці кошти автомобіль і надала його на підставі нотаріально посвідченої довіреності в користування позивачу, який взяв на себе зобов’язання з погашення кредиту від імені відповідача. Позивач додав із власних коштів 4000 грн., яких не вистачало на оплату автомобіля. Після погашення кредиту автомобіль мав перейти у власність позивача. З червня 2008 року позивач щомісячно здійснював погашення кредитної заборгованості від імені відповідача та користувався автомобілем Деу Ланос. Крім того, на ім’я відповідача було оформлено кредитну картку на суму 7000 грн. для сплати витрат, пов’язаних з переоформленням автомобіля. Цей кредит також виплачував позивач. Позивач також за свої кошти здійснював поточне обслуговування автомобіля, ніс витрати з оплати заміни мастила, фільтрів, акумулятора, тормозних колодок, оснащення автомобіля газобалонним обладнанням та сигналізацією, придбання автомагнітоли, оформлення полісу обов’язкового страхування. Жодних конфліктів з приводу використання ним автомобіля з відповідачкою не виникало. 31 грудня 2009 року в м. Дніпропетровську його зупинив інспектор ДАІ, який вилучив документи на автомобіль та сам автомобіль і пояснив, що довіреність на його ім’я скасована. Після цього намагався з’ясувати у відповідачки причини такої поведінки, але вона уникає контактів з ним. Просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату кредиту в сумі 24700 грн., додаткові витрати на автомобіль в сумі 7512,33 грн., моральну шкоду та судові витрати з оформлення довіреності на представника, оплати правової допомоги, судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідачка правом на участь у розгляді справи не скористалася, тричі належним чином повідомлялася про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не сповістила, заяви про відкладення розгляду справи, заперечень проти позову не надала. Тому справа розглядалася в порядку заочного провадження.

Суд, вислухавши позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що в позові слід відмовити.

Автомобіль Деу Ланос держномер НОМЕР_2 належить відповідачу, ОСОБА_3 на підставі укладеного 04.06.2008 року договору купівлі-продажу, що підтверджується наданою суду довідкою Криворізького відділення РЕР ДАІ.

Згідно наданої позивачем довіреності, оформленої нотаріально 11.06.2008 року, відповідач уповноважила позивача представляти його інтереси в органах ДАІ, станціях технічного обслуговування автомобілів та інших підприємствах, організаціях з питань ремонту, технічного обслуговування належного їй транспортного засобу (автомобіля), для чого надає йому право керувати належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілем НОМЕР_2 представляти його для техогляду, сплачувати податки та інші платежі.

Відповідно до наданої суду позивачем нотаріально посвідченої заяви відповідача від 17.12.2009 року, остання скасовує довіреність, видану 11.06.2008 року, і просить негайно повернути їй зазначену довіреність та транспортний засіб, а листом приватного нотаріуса ОСОБА_7 позивачу надіслана дана заява відповідача.

Як вбачається із наданих суду позивачем квитанцій щодо сплати кредиту на суму 24700 грн., платником за вказаними коштами виступають ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Із досліджених судом товарних та фіскальних чеків, рахунків вбачаються витрати: 15.09.2009 року на суму 1010 грн. на оплату автосигналізації та робіт з її установки, 15.08.2009 року на оплату мастил і фільтрів на суму 910,5 грн., 13.10.2008 року на суму 1399 грн. на оплату придбання автомагнітоли, 18.04.2009 року на суму 425,83 грн. на придбання акумулятора.

В зазначених документах не відображено, хто здійснював оплату і для якого автомобіля придбавалися товари і послуги.

Позивач надав суду гарантійний талон № 063627 від 13.10.2008 року на авто магнітолу, з якого також не вбачається, ким та на який автомобіль вона придбавалася.

Гарантійний талон від 18.04.2009 року підтверджує, що акумуляторна батарея придбана позивачем для установки на автомобіль Деу Ланос держномер НОМЕР_2

Згідно рахунку та наряду-замовлення 15.08.2009 року позивачем здійснено оплату робіт з установки газобалонного обладнання на автомобіль НОМЕР_2.

Квитанцією до замовлення-наряду від імені ОСОБА_3 від 06.08.2008 року підтверджується оплата виконання робіт із заміни задніх гальмівних колодок на суму 60 грн.

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ім’я позивача останнім здійснено оплату страхової премії в розмірі 207 грн. 04.06.2008 року.

Доводячи наявність у відповідача обов’язку відшкодувати йому витрати на погашення кредиту за автомобіль та на обслуговування автомобіля, придбання для нього додаткового обладнання, а також моральної шкоди позивач стверджує про наявність між ним та відповідачем договірних відносин щодо спільного придбання автомобіля і розпорядження ним.

Проте з такими доводами позивача суд не може погодитись.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частин 1, 3-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У частині 2 статті 11 ЦК України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріально) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналізуючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що між сторонами не було укладено договору щодо вчинення дій, пов’язаних з оплатою позивачем кредитних зобов’язань відповідача та передачі належного відповідачу автомобіля у власність позивача.

Жодних доказів наявності у сторін таких зобов’язань, досягнення згоди щодо умов зазначених у позові зобов’язань, суду не надано.

Внесення позивачем коштів на оплату кредиту за відповідача не доведена, тому що жодна із досліджених судом квитанцій не підтверджує таких дій (платником в цих квитанціях позивач не зазначений). Факт наявності у позивача квитанцій не є підтвердженням здійснення ним за власні кошти оплати кредитних зобов’язань відповідача.

Так само витрати позивача на обслуговування автомобіля не підтверджені, оскільки наявні в нього квитанції на підтверджують того, що саме ним були здійснені дані витрати.

Однозначно встановлено лише те, що саме позивачем здійснювалася оплата за автомагнітолу та акумулятор і за встановлення газобалонного обладнання на належному позивачу автомобілі.

Проте, виходячи із доводів позивача, у суду відсутні підстави для стягнення коштів за зазначені витрати, оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги посиланнями на заподіяння шкоди внаслідок невиконання умов договору, а не посиланнями на неповернення майна, набутого без достатньої правової підстави, і відмову відповідача повернути таке майно.

Користування позивача належним відповідачу автомобілем, витрати на його обслуговування здійснювалися на підставі довіреності та в межах прав, наданих цією довіреністю.

Виходячи із наданих доказів, у суду немає підстав для висновку про наявність між сторонами інших домовленостей, ніж ті, що визначені довіреністю.

Не узгоджуються із законом доводи позивача щодо можливості укладення ним в усній формі договору з відповідачкою про взяття на себе обов’язку погашення за неї кредиту із зустрічним її зобов’язанням про передачу йому права власності на автомобіль, оскільки, як вбачається із цих доводів позивача сума даного правочину перевищувала більш ніж у 20 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, суд не вважає доведеним наявність у відповідача обов’язку перед позивачем відшкодувати витрати на погашення кредиту та обслуговування автомобіля.

Вимоги про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню, тому що судом не встановлено наявність між сторонами будь-яких договірних зобов’язань щодо відшкодування такої шкоди.

Судом також не встановлено жодних неправомірних дій з боку відповідача, які можна розцінити як підставу для відшкодування моральної шкоди, яка ґрунтується на законі.

Так, відповідач в межах прав власника надів у користування позивачу автомобіль, а в подальшому скасував довіреність на користування транспортним засобом. Порушень закону чи договору в цих діях відповідача не встановлено.

Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 11, 22, 23, 202, 203, 205, 206, 208, 509, 626, 638 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної порушенням зобов’язань відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідач вправі на протязі десяти днів з дня отримання копії заочного рішення звернутися до суду, що його ухвалив, із письмовою заявою про перегляд заочного рішення.

Суддя                    В.С. Затолочний

Суддя:В. С. Затолочний