Справа №  1-63/11     

В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

1 квітня 2011 року.              Миколаївський районний суд Львівської області          

                                        в складі головуючого - судді Карбовнік І. М.

                                        при секретарі  О.І.Данилів

                                        з участю  прокурора  Зварича М.Я.

                              захисника –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу про обвинувачення   ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1, українця громадянина України, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,тимчасово не працюючого інваліда другої групи, одруженого, -

     у вчиненні злочину , передбаченого    ч.2 ст.186  КК України,-

                                                                               в с т а н о в и в :

12 грудня 2010 року близько 19:00 години гр. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 під час вживання спиртних напої із гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрито із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для здоров’я потерпілого, заволодів у останнього золотим перснем із викарбуваним на ньому орнаментом  у вигляді трикутника вагою 6 грам, загальною вартістю дві тисячі п’ятсот гривень. Після вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_2 втік з місця скоєння злочину. На наступний день ОСОБА_2, сівши у маршрутне таксі із сполученням «Миколаїв-Львів»направився у м. Львів, де неподалік «Приміського ринку», невідомому мужчині за сімсот гривень продав викрадений золотий перстень, який належав потерпілому. У результаті злочину, вчиненого ОСОБА_2, ОСОБА_3 завдано матеріальних збитків на суму дві тисячі п’ятсот гривень. Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив грабіж (відкрите викрадення чужого майна), поєднаний із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, тобто своїми діями вчинив злочин передбачений ч.2 ст.186 КК України.

У пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 підсудній ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю та повідомив, що на початку грудня 2010 року, точної дати не пригадує, він приїхав із м. Миколаєва до своєї співмешканки у м. Новий Розділ, яка проживає по АДРЕСА_2, оскільки перед цим посварився із нею та вона поїхала до себе додому. Близько 18:00 години стоячи в коридорі між першим та другим поверхом у під’їзді будинку по АДРЕСА_2, та розмовляючи із своєю співмешканкою ОСОБА_4 він побачив як по сходовій клітці на верх піднімаються візуально знайомі йому ОСОБА_5 та мужчина із прізвиськом «ОСОБА_3», яким виявися ОСОБА_3. Із ним вони привітались, а в подальшому останній запросив підсудного відсвяткувати їхню зустріч. Прийнявши запрошення, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 піднялись на п’ятий поверх у квартиру №НОМЕР_1, де в подальшому зайшовши у квартиру привітались із візуально знайомою ОСОБА_6. У подальшому усі вони зайшли на кухню та почали розпивати спиртні напої, під час чого ОСОБА_5 вийшов у невідомому напрямку, оскільки до нього хтось зателефонував. Сидячи за столом співмешканка підсудного розповіла, що їй винна гроші ОСОБА_7, яка не віддає борг на протязі довгого періоду часу. Почувши це ОСОБА_2 сказав ОСОБА_4, що розбереться з ОСОБА_7 і остання неодмінно віддасть гроші. Почувши це ОСОБА_3 сказав, що не слід чіпати ОСОБА_7, оскільки вона порядна дівчина і потерпілий обов’язково віддасть гроші за неї. У подальшому, сидячи за столом, підсудній промовив до потерпілого, що не вірить у те, що потерпілий віддасть гроші та сказав, щоби ОСОБА_3 залишив який завдаток, оскільки поручився за ОСОБА_7. Однак потерпілий відповів, що нічого не дасть у завдаток. У цей момент, будучи у стані алкогольного сп’яніння, підсудній дуже стривожився і наніс удар в область голови потерпілого та, стягнувши при цьому з його руки золотий перстень, вибіг із квартири. Коли ОСОБА_2 вчинив злочин ОСОБА_4 та ОСОБА_6 переконували підсудного повернутися та віддати перстень потерпілому, однак він їх не послухав. Сівши в маршрутне таксі підсудній поїхав до себе додому в м. Миколаїв. Викрадений перстень заховав собі у кишеню, при цьому нікому із родичів нічого не розказував. На наступний день, сівши у маршрутне таксі, він направився у м. Львів, де перебуваючи поблизу «Приміського ринку»запропонував купити перстень мужчині, який обмінював гроші, сказавши останньому, що це його перстень. Побачивши даний перстень невідомий мужчина запитав у підсудного скільки грошей він за нього хоче, на що ОСОБА_2 назвав суму сімсот гривень. У подальшому невідомий мужчина купив перстень за даною сумою грошей. На вищевказані гроші ОСОБА_2 жив у м. Львові та витрачав їх на дозвілля. Щиро кається у вчиненні злочину. Просить суд суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини підсуднім у скоєному злочині передбаченому ч.2 ст.186 КК України, факт скоєння злочинних дій підтверджується доказами по справі, дійсність та достовірність яких ніким не оспорюється.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

ОСОБА_2 будь-якими психічними захворюваннями не страждав і не страждає, в момент вчинення злочинів не знаходився в стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Таким чином, дії підсудного ОСОБА_2, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, органами досудового слідства правильно кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України.

При визначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд виходить із вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Відповідно до ст.12 ОСОБА_2 вчинив злочин, який віднесений до категорії тяжких.

Згідно ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_2 є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Згідно ст.66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудному ОСОБА_2 є з’явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків.

Як особа підсудній характеризується за місцем проживання позитивно, одружений, не працює, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий, інвалід другої групи. Потерпілий претензій до підсудного немає, просить суворо не карати.

За таких обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства і тому покарання підсудному слід обрати у межах санкції статті, за якою кваліфікується злочин, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України та покласти на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України.  

Цивільний позов по справі не заявлений.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.299, 323, 324 КПК України, суд –

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України та обрати покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання, встановивши випробувальний термін строком 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_2 –підписку про невиїзд –залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського районного суду Львівської області

Суддя:                                                                                Карбовнік І. М.