Справа № 2-3214/10

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

10.03.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Кваша А.  В

при секретарі                              Горбачевська  І.  П.,

за участю: прокурора – Шайтанової М.Г., представника Фонду – Каліщевої І.Л., відповідача – ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Дніпропетровського обласного відділення Криворізької міжрайонної виконавчої дирекції до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -  

В С Т А Н О В И В:

   Прокурор Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Дніпропетровського обласного відділення Криворізької міжрайонної виконавчої дирекції (далі Фонд) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що 12.08.2007 з вини ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_4 отри мав тілесні ушкодження, у зв’язку із чим знаходився на листках непрацездатності та у період непрацездатності як застрахована особа отримав від Фонду соціаль ного страхування з тимчасо вої втрати працездатності 6812,26 грн., тим самим Фонду завдано матеріальну шкоду на зазначену суму, яку просить позивач стягнути з відповідача на користь Фонду в порядку ст. 1166 ЦК України.  

Позивач та представник Фонду в судовому засіданні просили позов задовольнити в повному обсязі, так як ОСОБА_2 є винним у ДТП, у зв’язку із отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_4 певний період часу знаходився на листках непрацездатності, за перші п’ять днів непрацездатності кошти сплачені підприємством, на якому працював ОСОБА_4, а потім кошти за лікарнями листками сплачувалися за рахунок коштів Фонду, тим самим Фонду завдано матеріальну шкоду на суму 6812,26 грн.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенню, оскільки у Фонду відсутні правові підстави для звернення до суду із зазначеним позовом.

Суд дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25 червня 2009 року, внаслідок порушення ПДР з вини водія автомобіля ВАЗ 21011 ОСОБА_2, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.06.2009 року, постановою від 22.07.2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.10,35).

Потерпілий ОСОБА_4  працював у КВНЗ «Криворізьке обласне музичне училище» на посаді викладача з 01.09.1978 року по 09.12.2009 року, проте у зв’язку із отриманими у ДТП тілесними ушкодженнями перебував на лікуванні, йому видано листки непрацездатності серії АБП № 228706 з 25.06.2009 року по 10.07.2009 року; серії АБП № 068708 з 11.07.2009 року по 27.07.2009 року та серії АБП № 068904 з 28.07.2009 року по 14.10.2009 року (а.с.43,44,45).

Фондом, ОСОБА_4, по листках непрацездатності виплачено як застрахованій особі втрачену за час перебування на лікуванні заробітну плату в загальній сумі 6812,26 грн. (а.с. 3,40,41,42,69,70).

Позивач як на підставу для задоволення його позовних вимог про стягнення з відповідача збитків завданих Фонду посилається на положення ст. 1166 ЦК України, згідно яких майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичній особі відшкодовується в повному обсязі собою, яка її завдала.  

Проте суд вважає, що положення ст. 1166 ЦК України не підлягають застосування до спірних правовідносин з наступних підстав. Зазначена норма, що міститься у главі 82 ЦК та регулює правовідносини стосовно відшкодування шкоди в рамках деліктних правовідносин.

Разом з тим правовідно сини, пов'язані зі страху ванням різних видів, регу люються нормами Глави 67 ЦК України.

Відповідно до ст.980 ЦК предметом договору страху вання можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2)володінням, користуван ням і розпоряджанням май ном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шко ди, завданої страхувальни ком (страхування відпові дальності).

Статтею 999 ЦК України перед бачено, що законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної осо би бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед інши ми особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язково го страхування, застосову ються положення цього ко дексу, якщо інше не вста новлено актами цивільного законодавства.

Стаття 993 ЦК передба чає, що до страховика, який виплатив страхове відшко дування за договором май нового страхування, в ме жах фактичних витрат пере ходить право вимоги, яке страхувальник або інша осо ба, що одержала страхове відшкодування, має до осо би, відповідальної за зав дані збитки.

Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхо вого відшкодування за дого вором майнового страхуван ня. У разі проведення стра хових виплат за договором особистого страхування (жит тя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страхови ка до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено.

Вказані акти ґрунтуються на комплексному аналізі норм ст.ст. 512,993,999 ЦК, положень Основ законодав ства України про загально обов'язкове державне  соціальне страхування від 14.01.98 (далі — Основи) та Закону від 18.01.2001 №2240-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасо вою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі — Закон).

          Зазначені закони визначають принципи та загальні правові, фінансові та орга нізаційні засади загально обов'язкового державного соціального страхування громадян та, зокрема, пра вову основу, економічні ме ханізми й організаційну структуру загальнообов'яз кового державного соціаль ного страхування з тимчасо вої втрати працездатності.

Відповідно до ст. ст.6,20 Основ страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим осо бам матеріального забезпе чення і соціальних послуг при настанні страхових ви падків, основними джерела ми коштів яких є внески роботодавців і застрахова них осіб.

Основами також перед бачено право страховика припинити виплати і надан ня соціальних послуг за за гальнообов'язковим держав ним соціальним страхуван ням застрахованій особі з підстав, зазначених в ст.27 Основ, та право неналежно го страховика, яким здійсне но виплати застрахованій особі, звернутися до належ ного страховика з вимогою про відшкодування понесе них ним витрат.

Преамбулою закону перед бачено, що страхування на випадок тимчасової втрати працездатності є окремим видом загальнообов'язково го державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соці ального страхування з тимча сової втрати працездатності.

Статтею 5 Закону визначено основні принципи стра хування від нещасного ви падку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах тру дового договору (контрак ту) та інших підставах, пе редбачених законодавством про працю; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'яз ковість фінансування Фон дом соціального страхуван ня з тимчасової втрати пра цездатності витрат, пов'яза них з наданням матеріально го забезпечення та соціаль них послуг в обсягах, перед бачених цим законом; фор мування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидуван ня; цільове використання коштів загальнообов'язково го державного соціального страхування у зв'язку з тим часовою втратою працездат ності відповідальності роботодавців та Фонду соціаль ного страхування з тимчасо вої втрати працездатності за реалізацію права застрахо ваної особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим законом.

Згідно з п.1 ст.2 Закону суб'єктами страхування є: страховик — Фонд соціаль ного страхування з тимчасо вої втрати працездатності; страхувальник — роботода вець; застрахована особа — найманий працівник, а у випадках, передбачених цим законом, також інші особи, на користь яких здійснюєть ся загальнообов'язкове дер жавне соціальне страхуван ня у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Об'єктом страхування є тим часова втрата працездатності застрахованою особою.

Таким чином, страхуван ня у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням.

Ні Основи, ні Закон, ні норми глави 67 ЦК  України не передба чають право страховика, який сплатив страхове відшкоду вання потерпілій особі, за страхованій за договором за гальнообов'язкового держав ного соціального страхуван ня згідно із законом, на звер нення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.

Крім того, задоволення таких вимог означало б за міну сторін у зобов'язанні, в якому права застрахова ної особи на отримання відшкодування перейшли б до страховика, у той час як відповідно до ст.515 ЦК не допускається заміна креди тора в зобов'язаннях, нероз ривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема про відшкодування шкоди, зав даної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Оскільки сфера дії зако ну поширюється виключно на застрахованих осіб, страху вальників та страховика й цим законом, а також іншими нормативно-правовими акта ми не врегульований право вий механізм відносин Фон ду соціального страхування з тимчасової втрати працездат ності як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, завдану життю та здоров'ю застрахованої осо би, то до таких правовідно син підлягають застосуван ню загальні положення ЦК щодо страхування.

З урахуванням викладе ного та з огляду на поло ження стст.993, 999 ЦК, Закону та Основ суд приходить до висновку, що Фонд со ціального страхування з тим часової втрати працездат ності як страховик за обо в'язковим особистим стра хуванням не має права вимо ги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потер пілому, у зв’язку із чим позов заявлений прокурором в інтересах Фонду не підлягає задоволенню.

В порядку вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 993,999,1166, ЦК України, Основами законодав ства України про загально обов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.98року, Законом України від 18.01.2001 №2240-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасо вою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» суд, -

В И Р І Ш И В:

  Позов прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Дніпропетровського обласного відділення Криворізької міжрайонної виконавчої дирекції до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:А. В. Кваша