Справа №22-а-337 2006 р. Головуючий у 1 інстанції - Собина О.І.
Категорія 22 Суддя-доповідач - Батюк А.В.
УХВАЛА іменем України
23 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - МасловаВ.О.,
суддів - Батюка А.В., Хвостика С.Г.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2006 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про зобов'язання в призначенні пенсії,
встановила:
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить цю постанову скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 30.10.1975 року по 08.06.1993 року позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР.
Наказом Міністра Оборони України №НОМЕР_1 від 08.05.1993 року ОСОБА_1. звільнено зі Збройних Сил у запас за п. "е" ст. 59.
Вислуга в Збройних Силах становить 17 років 7 місяців.
Після звільнення в запас з 01.11.1993 року по 30.06.2004 року позивач працював у ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", з 28.04.2004 року його зареєстровано як фізичну особу-підприємця.
Відповідно до Закону України від 04 липня 2002 року №51 "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких
не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (п. "6" ст. 12).
У преамбулі та ст. ст. 1, 2, 50 зазначеного Закону мова йде про пенсійне забезпечення військовослужбовців з дня їх звільнення з військової служби. Умови та база обрахування розміру пенсії за вислугу років визначаються обставинами, які мали місце на день звільнення з військової служби військовослужбовця.
Виходячи з викладеного вище пенсія за вислугу років на умовах п. "б" ст. 12 Закону від 09.04.1992 року зі змінами від 04.07.2002 року не може призначатися колишнім військовослужбовцям, які раніше звільнилися зі служби, а стосується осіб, які саме на день звільнення зі служби, тобто на день припинення статусу військовослужбовця, набули умови, установлені зазначеною нормою закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. на момент звільнення з військової служби станом на 08.05.1993 року не мав 25 календарних років загального трудового стажу та не досяг 45-річного віку, а тому він не має права на призначення пенсії на умовах п. "6" ст. 12 Закону України від 12.04.1992 року зі змінами від 04.07.2002 року.
Виходячи з викладеного вище, місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для призначення пенсії.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, який дав оцінку всім наявним доказам, у тому числі й тим, на які посилається апелянт.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з викладеного вище та керуючись ст. 195, п. 1 ст. 198 , ст.ст. 200, 206 КАС України, колегія судців, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий
Судді