Справа № 2-257/11

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

"30" березня 2011 р.                               Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

              головуючої - судді                                               Данилів О.М.

              при секретарі                                                      Уляшевій М.М.  

               з а участі представника позивача                       ОСОБА_1

              відповідачки                                                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті  Бережанах справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про стягнення боргу по договору позики,-

                                                              В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

        Позивач, вказуючи, що  ОСОБА_2 29 вересня 2010 року  позичила у нього 12 697 грн., які обіцяла повернути  до  30 грудня 2010 року, і хоч обумовлені строки  повернення боргу закінчилися, проте відповідачка  в добровільному порядку  боргу не повернула, звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути із відповідачки в примусовому порядку вказаний борг із врахуванням індексу інфляції та із нарахуванням відсотків за користування грошими, а також просить  стягнути з відповідачки понесені ним судові витрати.

       В судовому  засіданні представник позивача  позовні вимоги, викладені позивачем у заяві, підтримав, просить  їх задоволити в повному розмірі.

          Відповідачка позов визнала, проти його задоволення не заперечує.

       Суд, розглянувши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін та  дослідивши   письмові докази, прийшов до висновку,  що  позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

       У відповідності зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

      Статтею 1047 ЦК України  передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження  укладення договору  позики  та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної  кількості речей.

     Судом  встановлено, що 29 вересня 2010 року року  між відповідачкою ОСОБА_2  та   позивачем ОСОБА_3 було укладено  письмовий договір позики, згідно якого  ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_3  гроші в сумі 12 697 гривень, які зобов’язувалася повернути  йому у  термін, зазначений у розписці, а саме до 30 грудня 2010 року.

     Для підтвердження факту  позики  грошей  представник позивача   представив  суду оригінал  розписки, яка є доказом  укладеного  між сторонами договору позики (а.с.5).

     В ідповідачка зазначений факт визнала, пояснила, що дійсно для своїх особистих потреб позичила у позивача  12 697 гривень, які повинна була  повернути останньому у термін, вказаний нею у розписці, а саме  до 30 грудня 2010 року, однак за відсутності коштів, позичені у ОСОБА_3  12 697 гривень йому не повернула.

    Згідно з  ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

     А так як  судом встановлено, що між сторонами був укладений  договір позики, однак відповідачка своїх зобов”язань по виконанню укладеного нею з позивачем договору не виконала, в обумовлений  у розписці строк грошей позивачу  не повернула  і цей факт вона   визнала  в судовому засіданні, а тому позовні вимоги ОСОБА_3  слід задоволити і стягнути з відповідачки  у його користь  12 697 гривень, що складають суму позову.

        Що стосується позовних вимог позивача в частині  стягнення  з відповідачки 241грн.  24 коп. інфляційних та 72 грн.01 коп. процентів  за користування грошима, то ці позовні вимоги позивача також підлягають до задоволення з таких підстав.

       Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше  не встановлено договором чи законом.

      Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 526, 545, 625, 1046-1051  ЦК України,                     ст. ст. 10, 13, 14, 60, 88, 174, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

                                                            В И Р І Ш И В:

      Позов ОСОБА_3   задоволити.

      Стягнути з відповідачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1,  в користь ОСОБА_3 13 010 ( тринадцять тисяч десять) гривень  25 коп. - боргу по договору позики з яких:

        - 12 697 гривень ( дванадцять тисяч шістсот дев»яносто сім) гривень основного боргу ;

       -  241(двісті сорок одну) гривню  24 коп.,нарахованих відповідно до індексу інфляції;

             -  72.01 (сімдесят дві) гривні 01 копійку -  проценти  за договором позики.

                Стягнути з відповідачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, в користь  ОСОБА_3  1540 ( одну тисячу п`ятсот сорок) гривень 10 коп. -  судових витрат, з яких:

                 - 130 (сто тридцять) гривень 10 коп., сплаченого  позивачем  судового збору;

                 - 120 (сто двадцять) гривень, сплачених позивачем коштів на інформаційно- технічне забезпечення розгляду цивільної справи;

                 - 1290 ( одну тисячу двісті девяносто) гривень, понесених позивачем на правову допомогу.

                Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

                На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу  до апеляційного суду Тернопільської області  протягом десяти  днів  з дня його проголошення.

        Суддя Бережанського

        районного суду Тернопільської області                                    Данилів О.М.