Справа №22- 1092ас Категорія 12
Головуючий у 1 інстанції Пивоварова Ю.О, Доповідач Бугрим Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Бугрим Л.М.,
Суддів Олєйникової Л.С.,
Троценко Л.І.,
При секретарі Писаревій Ю.Г,
За участю прокурора Сельській 0.3.
Розглянув у відкритому судовому засіданні місті Донецьку апеляційну скаргу Прокурора міста Докучаєвська,який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 11 квітня 2006 року за позовом Прокурора міста Докучаєвська ,який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської Ради Донецької області про стягнення допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ: Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 11 квітня 2006 року у задоволенні позову Прокурора міста Докучаєвська,який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської Ради Донецької області про стягнення допомоги на оздоровлення у розмірі 4438 грн 20 коп було відмовлено у повному обсязі.
Постановляючи постанову суд першої інстанції виходив з того,що позивач ОСОБА_1 являється інвалідом 2 групи та відноситься до категорії осіб, які постраждали під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Між тим, виплати, розмір яких пов'язаний з мінімальною заробітною платою, проводяться в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Компенсаційні виплати вказаній категорії осіб проводилися на підставі постанови Кабінету Міністрів України №836 від 28 липня 1996 р. і на теперішній час постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 р. Крім того, всі виплати на сплату всіх видів допомог та компенсацій громадянам,які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС,здійснюються за рахунок фінансування державного бюджету.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор в інтересах ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 та стягнути з Докучаєвського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 компенсацію на оздоровлення в розмірі 4438 грн 20 коп за період з 2001 по 2004 роки.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги,просить її задовольнити ,постанову суду скасувати.
Сторони в судове засідання не з"явилися,про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга прокурора не підлягає задоволенню, а постанова суду зміні чи скасуванню за таких підстав.
При розгляді справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи, як учасник ліквідації та постраждалий при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема інвалідом другої групи у розмірі 5-ти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 62 названого Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов"язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Таким чином, виходячи з наведеного, у суду першої інстанції не було підстав не приймати до уваги постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам,, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" та №562 від 12 липня 2005 р. „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", якими визначено розмір виплат.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №987 від 20 червня 2000 р. "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, відповідно до ст. 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001 p.", встановлено, фінансування виплат у 2001 році з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2002 p.", саме на Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету покладено обов'язок затвердити розподіл бюджетних призначень на погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розрізі бюджетних програм.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державний бюджет на 2003", визначено, що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету затверджено розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим підтверджена наявність заборгованості державним бюджетом.
Статтею 28 Закону України „Про Державний бюджет на 2004 р." встановлена необхідність передбачити бюджетні призначення за державною програмою "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні" у сумі 14.108.908,1 тис. гривень, з яких на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено 1.659.228,1 тис. гривень, у тому числі соціальні виплати, які здійснюються безпосередньо громадянам, -1.341.235,1 тис. гривень, з яких 414.279,4 тис. гривень - на повне погашення заборгованості, що виникла у минулі роки. Заборгованість при цьому враховувалися в межах розміру, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, в цих розмірах кошти надходили на відповідний рахунок УПСЗН, з якого і проводилися виплати. Проведення виплат бюджетних коштів з інших рахунків, являється порушенням Бюджетного Кодексу України і тягне за собою певну відповідальність.
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.
Виходячи з наведеного, судом першої інстанції не були порушені норми матеріального права правильно встановлені правовідносини та обставини по справі,зроблені висновки про відмову в задоволенні вимог.
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення,а постанову або ухвалу суду-без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195,196,198ч.1 п.1,200 ,205 ч.1п.1., 206 КАС України апеляційний суд
УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу прокурора в інтересах ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 11 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду протягом одного місяця з дня набрання законної сили.