Справа № 2-484/2011 р.

 Р І Ш Е Н Н Я

                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р.                                 Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши у попередньому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

               Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечує, просив розглянути справу у його відсутності.   

           Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3, на задоволенні позову наполягали, просили розглянути справу без їх участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

          Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_2 –ІНФОРМАЦІЯ_1; копія паспорту громадянки України на ім’я ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_2; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 30.08.2010 р. про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1; копія додаткового рішення Ренійського районного суду Одеської області від 20.09.2010 р. про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1; копія договору купівлі-продажу від 31.08.2000 р. на ім’я ОСОБА_2; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_2 –ціле; копія домової книги для прописки громадян, які мешкають в буд. АДРЕСА_1, з відміткою про прописку сторін та їх спільних доньок; копія державного акту на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1; копія акту Ренійського районного відділу земельних ресурсів від 29.08.2006 р. про встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_2 в АДРЕСА_1; копія плану Виконкому Ренійської міської ради депутатів трудящих на земельну ділянку по АДРЕСА_1, відведеної рішенням Виконкому Ренійської міської ради депутатів трудящих № 91 від 27.03.1975 р.; копія акту Виконкому Ренійської міської ради № 293 від 20.11.1980 р., про закінчення будівництва та вводу до експлуатації індивідуального домоволодіння АДРЕСА_1, від 28.11.1979 р.        

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що 21.03.1992 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Ренійського районного виконавчого комітету Одеської області, був укладений шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, актовий запис № 39. Від шлюбу народилися двоє доньок –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 Сімейне життя у подружжя не склалося та 30.08.2010 р. рішенням Ренійського районного суду Одеської області шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний. Зазначеним рішенням суду, у зв’язку з обставинами, що склалися на момент розірвання шлюбу, було визнано, що неповнолітні доньки від шлюбу, після розірвання шлюбу батьків, залишаються мешкати з їх матір’ю (позивачкою по справі).

За час спільного життя у шлюбі, сторони придбали на праві приватної власності житловий будинок № 1 (загальною площею –69,8 кв.м., житловою площею –42,8 кв.м.) по АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 31.08.2000 р., посвідченого приватним нотаріусом Ренійського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі під № 2595. Житловий будинок був придбаний за спільні сімейні доходи та заощадження –за його інвентаризаційною вартістю за 15 319 грн. Покупцем у договорі купівлі-продажу зазначеного будинку, вказаний тільки відповідач ОСОБА_2, т.я. позивачка на той період знаходилася у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, постійно була зайнята домашніми справами та вихованням доньок, до того ж, тоді позивачка та відповідач мешкали однією сім’єю та не вбачали необхідність в оформленні права власності на придбаний будинок на обох в рівних долях.              

04.09.2000 р. спірний будинок був зареєстрований у Ренійському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книги державної реєстрації нерухомості під № 22-3170-193а.

Після купівлі спірного будинку, подружжя виконали ремонт в ньому, та усією сім’єю почали в ньому мешкати, в якому мешкають і по сьогоднішній день. Усі члени сім’ї були зареєстровані в спірному будинку, про що свідчить відмітка у домовій книзі.

У зв’язку з тим, що спірний будинок був придбаний позивачкою та відповідачем у шлюбі за спільні кошти, позивачка, як співвласниця, просить визнати за нею права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки відповідач у добровільному порядку вирішити це питання, відмовляється.   

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Сімейне законодавство України передбачає підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, введення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України). У своєму позові позивачка зазначила, що житловий будинок, який був придбаний нею та відповідачем за спільні гроші у шлюбі, у подальшому був оформлений тільки на відповідача, оскільки вона, як мати двох дітей постійно була зайнята вихованням доньок та введенням домашнього господарства, а тому, на оформлення документів щодо будинку на її ім’я, в неї не вистачало часу.

Відповідно до вимог ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як було встановлено, шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний 30.08.2010 р. Згідно ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визнано домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України). Отже, шлюбний договір між позивачкою та відповідачем не укладався, а відповідач проти визнання за позивачкою ? частини спільно нажитого будинку, не заперечує.    

Суд звертає увагу на те, що на ім’я відповідача 11.05.2007 р. Ренійським міським відділом земельних ресурсів, на підставі рішення 4 сесії V скликання Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області від 17.08.2006 р. № 154-V, був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯГ № 946294), згідно якого відповідач є власником земельної ділянки площею 0,0611 га, яка розташована саме по АДРЕСА_1. Цільове призначення (використання) земельної ділянки –для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Як передбачає ч. 5 ст. 61 СК України, об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної  або комунальної власності, у тому числі приватизації.       

З урахуванням вищевикладеного та досліджених у судовому засіданні обставин, суд прийшов до висновку, що спірний будинок дійсно був придбаний позивачкою та відповідачем у шлюбі за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, що дає право обом на його поділ в рівних частках. У відповідності з вимогами Сімейного законодавства, позивачка має право на визнання за нею право власності ? частини житлового будинку АДРЕСА_1.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213  ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 63, 69, 70 СК України, -

                                                         В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку садибного типу № 1, який розташований на земельній ділянці 600 кв.м. по АДРЕСА_1, інвентаризаційною вартістю в цілому 82 074 (вісімдесят дві тисячі сімдесят чотири) грн.

3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку садибного типу № 1, який розташований на земельній ділянці 600 кв.м. по АДРЕСА_1, інвентаризаційною вартістю в цілому 82 074 (вісімдесят дві тисячі сімдесят чотири) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                       Суддя                                                              В.І. Дудник