Справа № 22-ц-75/2011
Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Калиновський М.М.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.
секретаря Вінтоняк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 12 листопада 2010 року з участю: апелянта – ОСОБА_2, відповідача – ОСОБА_3, третьої особи – ОСОБА_4,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 пред’явила до ОСОБА_3 позов про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Третьою особою на стороні відповідача по даній справі залучено ОСОБА_4 Позивачка зазначала, що 13 лютого 2010 року ОСОБА_4, керуючи гужовим транспортом – санями, власником яких та коня є відповідач, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з належною їй автомашиною ЗАЗ-Деу-Сенс. Внаслідок цієї події, вказувала ОСОБА_2, їй спричинено матеріальну шкоду на суму 16576 грн. Просила задовольнити позов, оскільки ОСОБА_3 не бажає в добровільному порядку відшкодувати їй збитки.
Рішенням Снятинського районного суду від 12 листопада 2010 року в позові ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю вимог. Суд першої інстанції вважав, що коня не можна віднести до джерела підвищеної небезпеки. Тому позовні вимоги ОСОБА_2, на думку суду, є безпідставними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою факт притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, який керував гужовим транспортом, за порушення ним 13 лютого 2010 року п.13.1 Правил дорожнього руху. Апелянт зазначає, що ОСОБА_4 визнав свою вину у спричиненні їй матеріальної шкоди та надав розписку про зобов’язання сплатити кошти у відшкодування збитків. Наведені докази, на думку ОСОБА_2, доводять обґрунтованість її позову. Вважаючи у зв`язку із викладеним оскаржене рішення незаконним, апелянт просить його скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення її позовних вимог.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу з наведених підстав підтримала. Крім того, зазначила, що ОСОБА_3 надав у користування належного йому коня ОСОБА_4, який не міг належним чином здійснювати керування конем.
ОСОБА_3 доводи апелянта заперечив, зазначивши, що зіткнення саней з автомашиною відбулось по причині паркування автомашини ОСОБА_2 у неналежному місці. Відповідач не заперечував, що надав належного йому коня і сани в користування своєму племіннику – ОСОБА_4 Вважає, що ОСОБА_4 здійснював керування конем належним чином, не допускаючи порушень Правил дорожнього руху в Україні. Тому, на його думку, підстав для матеріальної відповідальності перед ОСОБА_2 немає.
Третя особа – ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав. Він не заперечив, що за управління конем з саньми з порушенням "Правил дорожнього руху в Україні" 13 лютого 2010 року працівником ДАІ було складено адміністративний протокол. Свою вину в порушенні він визнав і сплатив адміністративний штраф.
Вислухавши суддю доповідача, пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в позові ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав, що відповідальність відповідача за майнову шкоду за ст. 1187 ЦПК України не може наступати, оскільки гужовий транспорт не являється джерелом підвищеної небезпеки. Однак, на думку колегії суддів, з таким висновком погодитись не можна з таких причин. В ч.1 ст.1187 ЦК України вказано, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Гужовий транспорт в названій нормі закону дійсно не згадується. Однак, в ній зазначається на "тощо". А це означає, що джерелом підвищеної небезпеки слід визнати й іншу діяльність, яка може бути поставлена поряд з названими видами діяльності. Колегія суддів вважає, що гужовий транспорт, який рухається по автомобільним дорогам та вулицям, теж являється джерелом підвищеної небезпеки. Адже, використання такого транспорту створює підвищену небезпеку як для особи, яка ним керує, так і для інших осіб. Організація руху гужового транспорту регламентується нормами закону України "Про дорожній рух" та розділу 7 "Правил дорожнього руху в Україні".
З наведеного вище випливає, що відповідальність власника гужового транспорту може виникати згідно ч.2 ст.1187 ЦК України. Однак, самого факту належності права власності на гужовий транспорт в даному випадку недостатньо. Адже, з матеріалів справи вбачається, що гужовим транспортом 13 лютого 2010 року під час зіткнення саней з автомашиною ОСОБА_2 керував не власник, а інша особа – ОСОБА_4 Він володів цим транспортом на законній підставі - за усною згодою ОСОБА_3 (ст.827; ч.1 ст.828 ЦК України). Однак, ОСОБА_4 був залучений до справи тільки в якості третьої особи. Клопотання про заміну відповідача або про притягнення ОСОБА_4 до участі в справі як співвідповідача позивачка не заявляла.
За наведених обставин суду слід було в мотивувальній частині рішення зазначити про те, що позов ОСОБА_2 пред’явлено до неналежного відповідача, і з цього приводу відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. У зв’язку із вище викладеним оскаржене рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. ст.218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Снятинського районного суду від 12 листопада 2010 по даній справі змінити, зазначивши в його мотивувальній частині в якості підстави відмови у позові ОСОБА_2 пред’явлення позову до неналежного відповідача. В решті рішення залишити в силі.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ на протязі двадцяти днів після дня його проголошення.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: Р.Й.Матківський
А.І.Шишко