Справа № 22-ц-240/2011
Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.
секретаря Возняк В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 16 грудня 2010 року з участю: апелянтів та позивача – ОСОБА_4,
в с т а н о в и л а :
В серпні 2010 року ОСОБА_4 пред’явив позов до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної аварії. Позивач зазначав, що 24 серпня 2009 року ОСОБА_3, керуючи автомашиною «Шевроле-Авео», належною на праві власності ОСОБА_2, внаслідок порушення правил дорожнього руху, допустила наїзд на його автомашину «Фольксваген Пасат». ОСОБА_4 вказував, що у вересні 2009 року витратив на ремонт пошкодженої автомашини 6858 грн 55 коп. Оскільки відповідачі не бажають у добровільному порядку відшкодувати матеріальну шкоду, він змушений звернутись до суду. Крім того ОСОБА_4 посилався на те, що внаслідок пошкодження його майна протиправними діями відповідачів йому спричинено моральну шкоду в сумі 5 тис грн.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 09 вересня 2010 року за заявою відповідачів до участі в справі в якості співвідповідачів залучено ліквідатора АСТ «Вексель» - Кудляка Є.В. та Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 грудня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_4: в його користь з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку стягнуто 6858 грн 55 коп матеріальної шкоди, 1000 грн моральної шкоди та 203 грн судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачі повинні обоє відшкодувати власнику пошкодженої з їх вини автомашини "Фольксваген Пасат" ОСОБА_4 спричинену матеріальну і моральну шкоду. Суд вважав, що відповідачі вправі будуть звернутись з регресним позовом до АСТ «Вексель», яка визнана банкрутом і щодо якої відкрито ліквідаційну процедуру.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаються на те, що суд першої інстанції, постановляючи рішення, не врахував норм ЦК України, які передбачають відповідальність страховика перед потерпілим згідно вимог Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Апелянти вказують, АСТ «Вексель» визнала грошові вимоги ОСОБА_4 про відшкодування йому витрат на ремонт пошкодженої автомашини. Вони вказують, що ця страхова установа не припинила свою діяльність, і ОСОБА_4 має можливість отримати страхове відшкодування. Крім того, на думку апелянтів, суд першої інстанції безпідставно вважав, що вони повинні нести солідарну відповідальність перед позивачем. Вважаючи у зв’язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, апелянти просять його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до них.
В засідання Апеляційного суду представники АСТ "Вексель" та Моторного (транспортного) страхового бюро України не з’явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали. ОСОБА_2 також зазначив, що матеріальна шкода в межах 510 грн не охоплюється договором про страхування цивільної відповідальності. Тому він та ОСОБА_3 визнають, що 510 грн за шкоду, спричинену майну позивача повинні сплатити вони.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника легкової автомашини «Шевроле-Авео» - ОСОБА_2 та осіб, які управляють нею на законній підставі, була застрахована. Це підтверджується копією договору, укладеного між АСТ «Вексель» та ОСОБА_2 18.11.2008 року (копія полісу – а.с.16).
З цього випливає, що згідно ст.ст.979,980,985,988 ЦК України та норм Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність за матеріальну шкоду, спричинену ОСОБА_4 внаслідок наїзду на його транспортний засіб автомашини під керуванням ОСОБА_3 у визначених договором страхування межах повинен нести страховик.
Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Документальними доказами, наданими позивачем, доведено, що розмір спричиненої йому в автоаварії матеріальної шкоди становить 6858 грн 55 коп.
Страховиком визнано, що потерпілому згідно згаданого вище договору страхування повинно бути виплачено 6348 грн 55 коп у відшкодування матеріальних збитків (лист – а.с.37). Оскільки АСТ «Вексель» на даний час не припинена, то страхове відшкодування в користь потерпілого підлягає стягненню з цієї страхової фірми.
Згідно ст.12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов договору страхування франшизу в сумі 510 грн повинна виплатити потерпілому особа, яка керувала застрахованим транспортним засобом і, порушивши «Правила дорожнього руху в Україні», допустила автоаварію, тобто ОСОБА_3
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України та п.22.3 названого Закону на відповідачку також покладено обов’язок відшкодувати ОСОБА_4 моральну шкоду, спричинену внаслідок пошкодження його майна. Колегія суддів погоджується з розміром морального відшкодування, визначеного судом першої інстанції, враховуючи вимушені зміни в житті позивача та необхідність витрачати йому свій час та зусилля для захисту порушеного права.
Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначені обставини є підставою для стягнення моральної шкоди.
З наведеного випливає, що суд першої інстанції, постановляючи рішення про стягнення в солідарному порядку матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, неправильно застосував норми матеріального права. Оскільки оскаржене рішення у зв’язку із наведеним не являється законним і обґрунтованим, воно не може бути залишене в силі.
Керуючись ст. ст.218;307;309;313; 314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 16 грудня 2010 по даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути в користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3 1000 (одну тисячу) грн спричиненої моральної шкоди , 510 (п’ятсот десять) грн матеріальної шкоди та 8 грн 50 коп судового збору.
Стягнути в користь ОСОБА_4 з Акціонерного Страхового Товариства "Вексель" 6348 (шість тисяч триста сорок вісім) грн. 55 коп матеріальної шкоди та судові витрати по справі в загальній сумі 183 грн 50 коп., тобто 120 грн витрат на ІТЗ розгляду справи і 63 грн 50 коп судового збору.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після дня його проголошення.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: П.І.Проскурніцький
Л.В.Ясеновенко