Справа № 11-30/2011
Категорія ст. 185 ч.3 КК України
Головуючий у 1 інстанції Пулик М.В.
Суддя-доповідач Томенчук Б.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Томенчука Б.М.,
суддів Кривобокової Н.М.,Шкрібляка Ю.Д.,
з участю: прокурора Салиги О.В.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Долинського районного суду від 24 червня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Вказаною постановою відмовлено в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженому ОСОБА_2.
Як вбачається з постанови суду, ОСОБА_2, раніше 6 разів судимий, останній раз 04.09.2007 року Заставнівським районним судом Чернівецької області за ст.ст. 185 ч.3 , 190 ч.2, 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10.02.2010 р. йому замінено невідбуту частину покарання більш м’яким покаранням у вигляді обмеження волі на 1 рік 10 місяців 13 днів; постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.05.2010 р. йому зараховано в строк покарання за правилами ст. 72 КК України час слідування під вартою до виправного центру з 10.02.2010 р. по 01.04.2010 року.
Адміністрація Долинського ВЦ № 118 в Івано-Франківській області разом зі спостережною комісією при Долинській райдержадміністрації звернулись в суд з поданням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 яке в судовому засіданні було підтримане представником ВЦ.
Своє рішення про відмову в умовно-достроковому звільненні суд мотивував тим, що матеріали не підтверджують того факту, що ОСОБА_2 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, двічі умовно-достроково звільнявся від
подальшого відбування покарання за ці злочини, однак належних висновків для себе не робив і знову вчинив тяжкий злочин.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає, що судом необґрунтовано відмовлено йому в умовно-достроковому звільненні. Зазначає, що після заміни йому невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 10 місяців 13 днів, відбуває останнє у Долинському ВЦ № 118. За час відбування покарання зарекомендував себе з позитивної сторони.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, думку прокурора про законність та обґрунтованість постанови суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
При відмові в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_2, судом дотримано вимоги ст. 81 КК України та ст. 407 КПК України.
Так, відповідно до положень ст. 81 КК України звільнення від відбування покарання є правом, а не обов’язком суду. При цьому суд обґрунтовано врахував те, що перебування ОСОБА_2 в Долинському ВЦ № 118 є нетривалим, а час недостатнім для належного вивчення особи засудженого, його поведінки та відношення до раніше скоєних злочинів. З урахуванням даних, які є в матеріалах справи, суд прийшов до правильного висновку про відсутність доказів того, що ОСОБА_2 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Обставини, на які покликається в апеляції ОСОБА_2, не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду від 24 червня 2010 року відносно нього – без зміни.
Судді: Б.М. Томенчук
Н.М.Кривобокова Ю.Д.Шкрібляк
Згідно з оригіналом:
Суддя : Б.М.Томенчук