Справа № 2а-745/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2011 року м. Донецьк
Калінінський районний суд м. Донецька у складі головуючого судді Іванової А.П., при секретарі Молчанові К.О., розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області «Про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача з не нарахування на його користь щомісячної державної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по теперішній час, зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну допомогу як дитині війни з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він народився 04.07.1939 року, згідно законодавства його віднесено до категорії дітей війни. Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком
Оскільки позивачем по справі не була заявлена вимога про поновлення строку для звернення до суду, суд ухвалою від 09.02.11 при вирішені питання про відкриття провадження, залишив позов в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача з не нарахування на користь позивача щомісячної державної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 07.08.2010, зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну допомогу як дитині війни з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 07.08.2010 –без розгляду. Отже розгляду підлягають позовні вимоги з 07.08.2010.
Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, проте заперечень проти позову або інших клопотань не надіслав.
На підставі вивчених документів, які є у справі, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Проте відповідач застосовує Постанову КМУ від 29.05.08 №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яким передбачена виплата «Дітям війни»підвищення до пенсії у твердій грошовій сумі 49,80 грн.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню Закон, а не Постанова КМУ.
Позовні вимоги щодо стягнення соціальної допомоги як дитині війни у 2010 та 2011 році підлягають задоволенню, оскільки Закон України «Про соціальний захист дітей війни» не скасовано, продовжує діяти, а тому відповідач зобов’язаний дотримуватися його положень.
Згідно зі ст.. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Вимоги позивача у частині зобов’язання відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, в подальшому згідно діючого законодавства необґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскарженні будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оскільки Кодексом адміністративного судочинства України передбачено відновлення лише порушених прав громадян, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині нарахування підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, в подальшому позивачу необхідно відмовити, задовольнивши позов по дату розгляду справи.
Таким чином, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну допомогу як дитині війни підлягають задоволенню за період з 07.08. 10 по 31.03.11 з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17. 18, 87, 94, 99, 100,122,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області «Про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни»–задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 07.08.10 по 31.03.11 з урахуванням виплачених сум.
Зобов’язати Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 07.08.10 по 31.03.11 з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя