Справа № 2-а-285/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 року суддя Сокальського  районного суду Львівської області Пахут С. О.  

розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання неправомірними дій та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася в суд з позовною заявою до відповідача та просить визнати незаконним дії останнього, щодо виплати їй соціальної допомоги та стягнути на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період шести місяців, що передують даті звернення з позовом до суду по день ухвалення постанови по справі.

Позов мотивовано тим, що згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, вона є дитиною війни, оскільки народилася ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ст.6 цього закону з січня 2006р. позивачці має виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачці така допомога не виплачувалась, а з 2008 року допомога виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Пунктом 17 ст. 77 та ст.110 Закону України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», та п.12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року   «Про Державний бюджет України на 2007 рік», призупинено дію статті 6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни», а п.41 Закону України від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 835 - УІ ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно з якою до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України № 2195-4 від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 835-УІ від 28.12.2007 року, яким ст. 6 Закону України  від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно з якою до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Бюджетного кодексу виключно Законом України про Державний бюджет України затверджуються повноваження на реалізацію у відповідному році державних програм і заходів та здійснення платежів з конкретною метою.

Виходячи з того, що положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007р. в частині виплат щомісячної соціальної допомоги, згідно ст.6 Закону України   від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, вказана допомога має виплачуватися в розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, невиплата позивачці соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» становив 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У запереченні на позовну заяву, яке надійшло до суду 11.03.2011 року, представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області вказав, що дітям війни, згідно із ст.6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004  пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, законодавством України не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно із ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ст.28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В частині 3 ст. 28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Стаття 7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Проте, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог даного Закону, не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.

ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплати за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України.

Щодо зобов"язання проводити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в майбутньому, вважає, що відповідно до ст.ст. 2, 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Просить відмовити у задоволенні позову.  

Дослідивши представлені позивачкою та представником відповідача обставини, а також матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення  з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачка наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сокальському районі.

За період 2010 року їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р., прожитковий мінімум у 2010 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірах: з 01 січня -695 грн., з 01 квітня -706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня -723 грн., з 01 грудня – 734 грн. та визначено, що розміри  соціальних гарантій на 2010 рік, що  визначаються залежно  від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.   

В свою чергу, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, є чинною станом на день розгляду справи.

З наведених підстав, суд визнає протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 25.08.2010 року по день ухвалення постанови.

Разом з тим, відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату позивачці державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 25 серпня 2010 року по день ухвалення постанови у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції станом на 09.07.2007 року).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 6, 17, 104, 158, 160, 161,162,163, 183-2, 256 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1  щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 25.08.2010 року по 17.03.2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 25.08.2010 року по 17.03.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених виплат.  

Постанова підлягає до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги. Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                                                                                  С.  О.  Пахут