Справа № 2а-85/11

Номер рядка звіту 14

ПОСТАНОВА

"09" березня 2011 р.  Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді       Бойко О.М.

              при секретарі              Гулі А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м.Львова про стягнення заборгованості по виплаті пенсії, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

позивачі звернулись до суду із позовом, у якому просять зобов’язати відповідача провести їм перерахунок та нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дитині війни»відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дітьми війни та згідно ст.6 цього ж Закону їм повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога їм не виплачувалась.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, позов уточнив, просить суд зобов’язати відповідача провести їм перерахунок та нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дитині війни»відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з часу введення в дію ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а саме з 01 січня 2004р. та по день винесення рішення.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині вимог за період з 01 січня 2004р. по 15 червня 2010р. залишено без розгляду.

Представник  відповідача Управління Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м.Львова в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не прийнято, не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини. Державним бюджетом України не передбачені кошти на виплату такої допомоги, відтак така її  виплата буде безпідставною. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин,  тому просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року №2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст.1 цього Закону дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Як встановлено судом позивач ОСОБА_2 народився 1933 року, а позивач ОСОБА_3 –1938р. відтак, обоє є дітьми війни, а тому на них поширюється дія вказаного Закону.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік»втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Відповідно до Рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто відповідно з 09 липня 2007 року та з 22.05.2008р., відтак, саме із 09.07.2007 року та 22.05.2008р. відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії   за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,  встановленого законом.

У розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму   людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної  пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по  безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Враховуючи те, що в подальшому зміни у ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не вносились, а вказаною нормою визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що дії Управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова щодо виплати у заниженому розмірі з 15.06.2010 року по 09.03.2011 року підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є протиправними, а тому, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, його слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період з врахуванням виплачених сум.

На підставі  ст.ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та керуючись ст.ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов задоволити частково. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова нарахувати і виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 15.06.2010 року по 09.03.2011 року з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні  решти  позову  відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 10 днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м.Львова.

          Головуюча :