Справа № 22-4716/2006 року Головуючий першої інстанції Пархоменко О.Ф.
Категорія 41 Доповідач: Осипчук О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„27" липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Келемені І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленного підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська" Державного підприємства „Селидіввугілля" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення строку її виплати, відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2005 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ВП „Шахта 1/3 Новогродівська" ДП „Селидіввугілля" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення строку її виплати, відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають суттєве значення для справи і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що рішенням Новогродівського міського суду від 29.03.2002 року з ДВАТ „шахта 1/3 Новогродівська" на його користь була стягнута компенсація втрати частини заробітної плати у розмірі 472 грн. 67 коп. рішенням Новогродівського міського суду від 4.08.2004 року з СП „шахта 1/3 Новогродівська" ДП „Селидіввугілля" на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 10.06.1994 року по 31.10.2001 року у розмірі 2125,18 грн., компенсація втрати частини заробітної плати у розмірі 604 грн. 75 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4468 грн. 20 коп. Обидва рішення знаходилися на виконанні у відділі ДВС Селидівського міського управління юстиції. Ухвалою Новогродівського міського суду від 11 травня 2005 року рішення цього ж суду від 4.08.2004 року було скасоване по ново виявленим обставинам. 23 вересня 2005 року на розрахунковий рахунок позивача була перерахована заборгованість по заробітній платі у сумі 2125 грн. 16 коп. Позивач вважає, що за період з 31.10.2001 року по 23.09.2005 року відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 6515 грн. 29 коп., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 807 грн. 57 коп. та заборгованість по заробітній платі за грудень 1997 року у сумі 30 грн. 28 коп.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що спір про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з несвоєчасною її сплатою вирішено рішенням Новогродівського міського суду від 29.03.2002 року та рішенням КТСНОМЕР_1, які набрали чинності та направлені для виконання у відділ ДВС, а тому правовідносини сторін з сфери розгляду трудового спору перейшли у виконавчу сферу. Позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за грудень 1997 року у сумі 30,28 грн. нічим не підтверджені, тому суд відмовив в їх задоволені.
Між тим повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції неможливо, оскільки вони обумовлені неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи позивач з 10.06.1994 року по 31.10.2001 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем. Після звільнення позивача комісією по трудовим спорам підприємства - відповідача 18 лютого 2002 року було видане посвідчення КТС про наявність перед ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 2125,18 грн. Це посвідчення з 27.04.2004 року по 8.07.2004 року знаходилось на виконанні в ВДВС управління юстиції м. Селидове і було відкликане самим позивачем. Рішенням Новогродівського міського суду від 29.03.2002 року на користь позивача з відповідача було стягнуто компенсацію втрати частини заробітної плати за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 472 грн. 67 коп. Згідно заяви позивача від 22.03.2005 року виконавче провадження по стягненню цієї суми закрито. Відповідно до рішення Новогродівського міського суду від 4.08.2004 року на користь позивача стягнуто з СП „шахта 1/3 Новогродівська" ДП „Селидіввугілля" заборгованість по заробітній платі у розмірі 2125,18 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 604,75 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4468 грн. 20 коп. Ухвалою Новогродівського міського суду від 11 травня 2005 року за заявою ДП „ДУЕК" рішення цього ж суду від 4.08.2004 року скасовано за ново виявленими обставинами, оскільки заявник посилався на те, що з підприємства стягується подвійна сума компенсації втрати частини заробітної плати на користь позивача. Ухвалою суду від 13.06.2005 року позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду. 23.09.2005 року на рахунок позивача була перерахована заборгованість по заробітній платі у розмірі 2125,18 грн. і в тримісячний строк позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення недоплачених сум.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду стосовно відмови в задоволені позову ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати є правильними і ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи , тому доводи апеляційної скарги в цій частині не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Поряд з цим, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки суд передчасно дійшов їх у порушення вимог норм процесуального права, без повного і всебічного з"ясування обставин по справі, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.
Згідно рішення Новогродівського міського суду від 4.08.2004 року суми заборгованості по заробітній платі, компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку були стягнуті з ДП „Селидіввугілля", а заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подавало ДП „ДУЕК". В подальшому позов ОСОБА_1 в листопаді 2005 року був поданий знову до ДП „Селидіввугілля". Між тим, суд першої інстанції не з"ясував питання стосовно наявності реорганізації відповідача, періоду існування, переходу прав та обов'язків до правонаступника і, в залежності від цього не вирішив питання про притягнення до участі у справі ДП „ДУЕК", з"ясування питання наявності вини належного відповідача в несвоєчасній сплаті заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1.
Крім того, судом першої інстанції фактично не розглянуті вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки ці вимоги рішенням КТСНОМЕР_1 розглянуті не були і в посвідчені КТС вказана тільки сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 2125,18 грн., яка і була стягнута на користь позивача в порядку виконавчого провадження. Суд помилково послався в тексті рішення на те, що питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку було вирішено комісією по трудовим спорам.
Відповідно до п.п. 4,5 ст. 311 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, та якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
За таких обставин судове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не може вважатися законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим в цій частині воно підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 307,311,313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2005 року скасувати в частині відмови в задоволені позову ОСОБА_1 до Відокремленного підрозділу „шахта 1/3 Новогродівська" ДП „Селидіввугілля" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і направити справу до цього ж суду на новий розгляд в іншому складі суду. В решті частини рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.