__________________________________________________________________

Справа №  2-294/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06.04.2011 року  

Долинський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді                                                                         Бондарчука Р.А.,

при секретарі                                                                                   Поліщук Т.І.,           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Долинській справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ “Приват Банк” про визнання недійсним кредитного договору №252551-CRED від 25 вересня 2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2008 року ЗАТ (нині ПАТ –публічне акціонерне товариство) КБ “Приват банк” в особі керуючої Долинським відділенням Кіровоградської філії ЗАТ КБ “Приват банк” Коваль О.М. (“Банк”) з однієї сторони та фізичної особи ОСОБА_1 (“Позичальник”) з другої сторони, уклали кредитний договір. Згідно договору, Банк зобов’язується надати Позичальнику строковий кредит в розмірі 6000 доларів США, шляхом перерахування на картковий рахунок, а Позичальник зобов’язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки, штрафи, пені та винагороду в строки та розмірах, визначених вказаним Договором.

Позивач звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що на його думку, умови даного договору є такими, що не відповідають чинному законодавству України, а саме: у Банка не було ліцензії Національного Банку України на здійснення валютних операцій, як передбачено ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; у нього не було індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій; його волевиявлення не відповідало внутрішній волі, оскільки йому не було роз’яснено порядок та умови укладення договору, правові наслідки у випадку його невиконання; не роз’яснено наслідки  зміни курсу гривні до долару США; в договорі в порушення ст. 6 ч.1 п. 8 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг»відсутні умови про припинення договору та  відсутні положення про відповідальність банку за невиконання або неналежне виконання умов договору; в цілому умови договору не відповідають положенням Закону України «Про захист прав споживачів».  

Ставить вимогу визнати договір недійсним.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав телефонограмою заяву про розгляд справи без його участі, заперечував проти позову, посилаючись на обставини, викладені в письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Позивач посилається на недодержання вимог, передбачених ч.3 ст.203 ЦК України, оскільки його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, так як йому не було роз’яснено правові наслідки для нього після укладення правочину, правові наслідки у випадку невиконання договору та наслідки зміни курсу гривні до долару США.

Вказане спростовується тим, що позивачем підписано примірники договору особисто. Твердження позивача про те, що у Банка не було ліцензії Національного Банку України на здійснення валютних операцій спростовується наявною в справі Банківською ліцензією № 22, виданою Нацбанком ЗАТ КБ «Приватбанк» на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-11 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 04.12.2001 року (а.с.

              ), Дозволом № 22-2 та Додатком до Дозволу № 22-2 від 29.07.2003 року, де зазначено перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ КБ «Приватбанк»та зокрема ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті (а.с.           ). До того ж за умовами ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Згідно ст. 192 ЦК України до грошових коштів віднесено грошову одиницю України –гривню та іноземну валюту.

Не може бути в даному випадку підставою для розірвання договору відсутність індивідуальної ліцензії у позивача ОСОБА_1, оскільки відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Нацбанку № 483 від 14.10.2004 року –використання іноземної валюти, як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Вказаний договір також відповідає  вимогам ст. 11 ч. 2 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в п. 2.2 чітко визначені умови кредитування та обов’язки позичальника.

Крім того спростовуються доводи позивача про відсутність умов припинення договору та відсутність положень про відповідальність банку за невиконання або неналежне виконання умов договору. Пунктом 6.1 спірного Договору визначено, що договір діє до повного виконання сторонами обов’язків по договору. Пунктами 5.3 та 5.9 визначено відповідальність Банку за порушення зобов’язань у вигляді сплати пені, а також визначено іншу відповідальність згідно діючого законодавства.

Згідно  ст. 627  ЦК  України  сторони  є  вільними  в  укладенні  договору, виборі  контрагента  та  визначенні  умов  договору  з  урахуванням  вимог цього Кодексу , інших  актів  цивільного  законодавства, звичаїв  ділового  обороту, вимог  розумності  та  справедливості.  

        У  відповідності  до  ч. 1  ст. 628  ЦК  України  зміст  договору  становлять  умови (пункти), визначені  на  розсуд  сторін  і  погоджені  ними, та  умови, які  є  обов’язковими  відповідно  до  актів  цивільного  законодавства.  

        Статтею  203  ЦК  України  визначено, що  зміст  правочину  не  може  суперечити  цьому  Кодексу, іншим  актам  цивільного  законодавства, а  також  моральним  засадам  суспільства.  Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним  і  відповідати  його  внутрішній  волі .   

        В  силу  положень  ст. 629  ЦК  України  договір  є  обов’язковим  для  виконання  сторонами .

        Згідно  ст.  526  ЦК  України  зобов’язання  має  виконуватись  належним  чином  відповідно  до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу .

        Статтею  1054  ЦК  України  передбачено,  що  за  кредитним  договором  банк  або  інша  фінансова  установа  (кредитодавець)  зобов’язується  надати грошові кошти (кредит)  позичальникові  у  розмірі  та  на  умовах,  встановлених  договором,  а  позичальник  зобов’язується  повернути  кредит  та  сплатити  проценти.  

        Відповідно  до  ст. 1049  ЦК  України  позичальник  зобов’язаний  повернути  позикодавцеві  позику  у  строк  та  в  порядку,  що  встановлені  договором.   

        Відповідно  до  ч. 1  ст. 215  ЦК  України  підставою  недійсності  правочину  є  недодержання  в  момент  вчинення  правочину  стороною  (сторонами)  вимог, які  встановлені  цим  Кодексом.  

В даному випадку, позивач добровільно уклав кредитний договір та бажав настання відповідних наслідків (одержання кредиту).

Підстав для визнання договору недійсним, суд не вбачає.      

          За таких підстав, суд вважає, що заявлений позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав суду доказів про підтвердження заявлених нею позовних вимог. При цьому суд виходе з положень ст.ст. 10,11, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести,  ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

         Керуючись  ст. ст. 10, 11, 212-215, 218  ЦПК  України,  суд, -

В И Р І Ш И В:

                                                                                                                                            В задоволені позову ОСОБА_1 до ЗАТ (нині ПАТ) КБ “Приват банк” про визнання недійсним кредитного договору №252551-CRED від 25 вересня 2008 року та стягнення з відповідача судових витрат - відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Кіровоградського апеляційного суду відповідно до  ст.294 ЦПК України.

Головуючий суддя:  (  підпис )

Копія вірно :

СУДДЯ ДОЛИНСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ :                                          Р.А. БОНДАРЧУК