Справа № 2-306/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"17" березня 2011 р.   Дарницький  районний суд м. Києва в складі :  головуючого

судді                                                          Ящук Т. І.   

при секретарі                                            Жиленко Ю.Г.

з участю  позивача                                    ОСОБА_1

представника відповідача                         Срібної О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина», третя особа –ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок неякісного надання послуги, -

встановив:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача  ТОВ «Торговий Дім «Континіум –Галичина» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків  послуги працівниками відповідача у спосіб заправлення автомобіля дизельним паливом замість замовленого бензину А-95, посилаючись на наступні обставини.

          23.09.2009 року   о  19-00 год. позивач,  керуючи автомобілем «Honda Civic», д.н. НОМЕР_1, 2006 року випуску, заїхав на АЗС «WOG», що належить ТОВ «ТД «Континіум –Галичина», та розташована за адресою м. Київ, Наддніпрянське шосе, 8.

          Під’їхавши до бензоколонки № 1, позивач зупинив автомобіль під бензоколонкою , зафіксувавши його ручним  гальмом ; вийшов із транспортного засобу та повідомив заправника про необхідність вставлення заправочного кран-пістолета в заливну горловину із 95-м бензином ; підійшов до каси та повідомив касиру про оплату 200 грн. 95-го бензину на бензоколонку № 1; в цей час заправник заправив автомобіль.

          Проїхавши декілька кілометрів,  двигун автомобіля заглух . Після чого автомобіль  було буксировано на сервісну станцію , де позивачу повідомили, що скоріше за все бензобак був заправлений дизельним паливом замість бензину А-95, однак для цього необхідна була додаткова діагностика.

          Повернувшись на автозаправну  станцію, позивач повідомив касиру та заправнику про дану ситуацію та надав для перевірки касовий чек, у якому зазначено , що позивачу було продано о 19 год. 07 хв. на 199 грн. 95 коп. дизельне паливо у розмірі 31 літра замість  замовленого бензину А-95.

          Наступного дня, 24.09.2009 року , з метою врегулювання даної ситуації позивач зателефонував до комерційного директора Київського представництва відповідача Ковриги Д.А., який повідомив, що для з’ясування обставин необхідний висновок офіційного дилера «Хонда»в Україні.  Для транспортування автомобіля позивач замовив евакуатор, однак через годину ОСОБА_5 зателефонував позивачу та просив не везти транспортний засіб до офіційного дилера, та повідомив, що керівництвом  відповідача прийнято рішення щодо відшкодування збитків у розмірі повної «розумної»суми. У зв’язку з цим позивач відмовився від послуг евакуатора, сплативши неустойку в розмірі 100 грн.

          За результатами додаткової діагностики на сервісній станції  позивачу було повідомлено, що паливна  система автомобіля забруднена дизельним паливом  та потребує ремонту. За висновком по закінченню ремонтних робіт встановлено, що транспортний засіб вийшов із ладу внаслідок потрапляння дизельного  палива замість бензину А-95.

          24-25 вересня 2009 року позивачем за власні кошти був виконаний відновлювальний ремонт транспортного засобу, що полягав у повній промивці паливної системи, двигуна, заміни свічок та масла.

Всього позивачу було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 4505 грн. 50 коп., яка складається з : 200 грн. -  кошти, сплачені за дизельне паливо замість бензину ;  713 грн. 50 коп. та 3337 грн. –суми, сплачені за ремонт автомобіля ; 100 грн. –неустойка, сплачена за виклик евакуатора ; 155 грн. -  кошти, витрачені на придбання бензину, необхідного для прогону по паливній системі при ремонті автомобіля.

Крім того, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає  в значних переживаннях щодо   неякісного обслуговування на АЗС  , можливого погіршення роботи транспортного засобу в майбутньому . Позивач відчував постійну нервозність у спілкуванні з друзями та колегами, що вплинуло на робочу обстановку.    Позивачу доводилось займатись  ремонтом автомобіля, тому він відлучався з роботи, попереджаючи про це свого керівника. Однак причина відсутності на роботі не була визначена як поважна і до позивача було застосовано  дисциплінарне стягнення у виді догани. Оскільки автомобіль був переданий позивачу в користування його матір’ю, то  завдання шкоди  автомобілю стало причиною непорозумінь та погіршення сімейних стосунків.

Відповідач своїми неправомірними діями по заправленню транспортного засобу дизельним паливом замість замовленого бензину А-95 та відмовою в порушенні права позивача завдав йому душевних страждань, принизив його честь та гідність, а також ділову репутацію в контексті спроможності поновлення порушених прав , як юриста, тим самим спричинив позивачу моральної шкоди.

Позивач оцінює  завдану йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

04.03.2010 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив також стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати в розмірі 173 грн. 29 коп. та три проценти річних у розмірі 49 грн. 25 коп. , відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на його користь   відшкодування матеріальної шкоди – 4505 грн. 50 коп., відшкодування моральної шкоди –10000 грн., інфляційні збитки –173 грн. 29 коп. та три відсотки річних –49 грн. 25 коп., а також судові витрати.

Представник відповідача   Срібна О.Б. в судовому засіданні  позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Пояснила, що керівництвом Київської філії  ТОВ «Торговий Дім «Континіум –Галичина» було проведено службове розслідування, яким встановлено , що о 22 годині  23.09.2009 року на АЗС, розташованій по Наддніпрянському шосе, 8 у м. Києві,   приїхали три молодих чоловіки і попросили у оператора  чек на 200 грн. на бензин А-95.  Оператор надав їм чек , потім вони сказали, що це не той чек , що вони заправлялись дизельним  паливом. Після того, як  оператор надав їм чек на 200 грн. на дизельне паливо, вони стали пред’являти претензії, що замість бензину їх автомобіль заправили дизельним пальним .  Тому у відповідача виникають сумніви, що ОСОБА_1  заправляв свій автомобіль на вказаній АЗС.

Якщо ж він заправляв автомобіль на АЗС відповідача, то мав пересвідчитись про правильність прийняття до виконання його замовлення . В даному випадку винних дій працівників відповідача не  встановлено, тому позовні вимоги є безпідставними.

Третя особа –ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи в її відсутності.

Вислухавши позивача, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Власником автомобіля «Honda Civic», д.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 керує вказаним автомобілем  на підставі  відповідного запису у свідоцтві про реєстрацію  транспортного засобу ( а.с. 115).

23.09.2009 року  о 23 год. 24 хв.  ОСОБА_1 звернувся з заявою до директора Київської філії ТОВ «Торговий дім  «Континіум- Галичина» ОСОБА_4, в якій зазначив, що 23.09.2009 року  він , керуючи автомобілем «Honda Civic», д.н. НОМЕР_1, 2006 року випуску заїхав на АЗС «WOG»по Наддніпрянському шосе, 8, на першу колонку. Вийшовши із автомобіля, він попросив заправника  вставити в автомобіль пістолет для заправки 95-м бензином. Після чого  він підійшов до каси та  сплатив готівкою 200 грн. Після цього позивачу зателефонували, і поки заправник заправляв  транспортний засіб, позивач спілкувався по телефону. Перед тим, як сідати в автомобіль, позивач «краєм ока»глянув на кількість літрів, які залито в бак автомобіля, та запитав у заправника про вартість бензину А-95, на що той відповів –7 грн. 95 коп.

Проїхавши кілька кілометрів , двигун автомобіля почав глохнути , тому позивач зупинив автомобіль на бульварі Дружби Народів, біля будинку меблів.  Після цього автомобіль  було транспортовано на станцію технічного обслуговування,  працівники якої по запаху виявили, що замість бензину було залито дизельне пальне ( а.с. 65).

В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 визнав ту обставину, що  відразу після оплати та заправки автомобіля він чек не брав. Лише приїхавши о 22 год. на АЗС разом із друзями він попросив у оператора чек, сказавши, що заправляв автомобіль  близько 19 години дизпаливом на 1-й колонці. Оператор із сміттєвої корзини дістав чек та надав позивачу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив ,що  у вересні 2009 року  пізно ввечері   на АЗС «WOG», де він працює помічником оператора, приїхали три молодих хлопці  та попросили в оператора АЗС  чек на 95-й бензин. Оператор надав їм чек, який  дістав із корзини для сміття  , однак вони попросили чек на дизпаливо . Оператор  надав інший чек, який також дістав із корзини для сміття. Після цього хлопці стали висловлювати обурення тим, що  автомобіль заправили не тим  видом палива, який замовляли.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що після  звернення ОСОБА_1   була проведена службова перевірка,  якою встановлено , що 23.09.2009 року о 22 год. до оператора АЗС Соловей Ю.В.  звернувся позивач   та попросив чек на 200 грн. на бензин, а після отримання від оператора такого чеку, попросив чек на дизельне пальне. Оператор, діставши зі смітника  чек, надав його позивачу.  Різниця в ціні бензину А-95 та дизельного пального на той час була 1 грн., тому позивач не міг не помітити, що йому залили більшу кількість палива, ніж він замовляв. Якби позивач замовив бензин, то кількість залитого палива була б меншою.     На пропозицію  Ковриги Д.А., заступника директора з  операційної діяльності,  провести експертизу палива у спеціалізованій лабораторії –позивач відмовився.

Відповідно до п. 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року , розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням  платіжних  карток, талонів,    відомостей   на   відпуск   нафтопродуктів   тощо)   в установленому  законодавством  порядку.  Разом  з  нафтопродуктами споживачеві   в   обов'язковому  порядку  видається  розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який  підтверджує факт купівлі товару.

          Пунктом 35 вказаних Правил передбачено ,  що заправка    автотранспортних   засобів   провадиться   за допомогою  оператора  АЗС  або  водієм  самостійно  під   наглядом
оператора.

          Відповідно до п. 2.5.7 Правил технічної експлуатації АЗС , при заправленні автотранспорту водій повідомляє оператору кількість необхідного палива, після одержання дозволу знімає з колонки роздавальний кран та встановлює його в горловину паливного бака свого автомобіля, після чого переконавшись у тому, що покажчик разового обліку дози палива знаходиться в нульовому положення, натискує на важіль.

Як встановлено з пояснень представника відповідача та позивача , обов’язки водіїв автомобільного транспорту  при заправці на АЗС   розміщені на колонках АЗС «WOG».  Фотокопію таблички із вказаними обов’язками надав позивач ( а.с. 8). Пунктом 4 зазначених  обов’язків  встановлено, що всі операції  по заправленню автомобіля проводяться водієм в  наступній послідовності при відсутності заправника :

- зупинити автомобіль під бензоколонкою, зафіксувавши його ручним  гальмом ;

- вставити   заправочний кран-пістолет в заливну горловину ;

- сплатити гроші за нафтопродукт в касу  АЗС з отриманням касового чека ;

- заправити автомобіль .

В судовому засіданні  позивач пояснив, що  заправочний кран-пістолет в заливну горловину  його автомобіля вставляв заправник , тобто помічник оператора.  Перед цим позивач повідомляв йому, який вид палива він замовляє.

Як вбачається з посадової інструкції помічника оператора,  затвердженої директором ТОВ «Торговий дім «Континіум –Галичина», помічник оператора зобов’язаний : перед заправкою транспортного засобу запитати клієнта  про вид та кількість нафтопродукту ; здійснювати заправку автомобілів ; слідкувати за рівнем наповнення баку чи каністри, щоб не допустити переповнення і розливу нафтопродукту ( а.с. 120-122).

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що не пам’ятає, щоб позивач в той день заправляв свій автомобіль. Як правило,   клієнт двічі  повинен назвати вид потрібного йому палива : заправнику, який вставляє кран-пістолет в горловину бака автомобіля,  та оператору АЗС, який на комп’ютері  спостерігає, з якої саме колонки знято кран-пістолет  та чи відповідає він замовленому виду палива.

          Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», підтвердження   вчинення   усного правочину  оформляється  квитанцією,  товарним  чи  касовим чеком, квитком,  талоном або іншими  документами.

          В судовому засіданні встановлено , що   позивач ОСОБА_1 , не отримував чек  після заправки автомобіля  Civic», д.н. НОМЕР_1 ,  а наданий  суду позивачем  фіскальний чек  про придбання 23.09.2009 року о 19 год. 07 хв.  у відповідача дизельного пального   у кількості 31 літр  по ціні 6,45 грн. за літр , на суму 199 грн. 95 коп. (а.с. 9) отриманий  позивачем з порушенням встановленого порядку ,  тому не є належним доказом по справі.

          З копій фіскальних чеків, наданих представником відповідача, вбачається , що в період з  18 год. 27 хв. до 19 год. 22 хв. на даній колонці АЗС відбулось 5 заправок автомобілів бензином марки А-95  , кожна заправка  на  суму 199 грн. 97 коп. ( 25,67 літрів по ціні 7,79 грн.)  ( а.с. 129).

Отже, твердження позивача про те, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу палива для автомобіля належними доказами не підтверджені.

          В судовому засіданні  позивачем не надано доказів , який вид палива він замовляв, а пред’явлення  ним фіскального чеку на дизельне пальне свідчить про те, що позивач   оплатив  за той вид палива, який замовляв .

          В заяві від 23.09.2009 року позивач вказав, що під час заправки автомобіля він  розмовляв по мобільному телефону та не спостерігав за заправкою,  однак помітив, що  було залито більшу кількість палива, ніж потрібно на  200 грн. , які він заплатив. Вказані обставини позивач підтвердив у судовому засіданні.

Письмові пояснення громадян ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 не є належними доказами по справі, оскільки вказані особи не були допитані в судовому засіданні як свідки.

          Статтею 1166 ЦК України передбачено , що майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  

Моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини ( ст. 1167  ЦК України ) .

          Тобто підставою для відповідальності за завдану  майнову та моральної шкоду є наявність вини заподіювача шкоди.

          Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні  позивачем не надано належних та допустимих доказів, що шкоду заподіяно відповідачем ТОВ «ТД «Континіум-Галичина» . Також судом не  встановлено  вини працівників відповідача  у тому, що автомобіль позивача було заправлено дизпаливом замість бензину .

          Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги докази, що підтверджують розмір завданої позивачу шкоди внаслідок заправлення автомобіля дизельним пальним замість бензину   ( а.с. 16-19, 33- 37).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності , суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог , не знайшли підтвердження в судовому засіданні , тому  в задоволенні позову ОСОБА_1 до   ТОВ «ТД «Континіум-Галичина»  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  - необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 154 ЦПК  України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження по справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд  може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне одночасно з ухваленням рішення скасувати арешт, накладений  ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.03.2010 року  на грошові кошти відповідача.

На підставі викладеного ,  ст. 16, 22, 23, 655, 687, 689, 1166, 1167, 1172, 1209 ЦК України, ст. 4, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року , керуючись ст. 3, 10, 57, 60, 88, 154, 209,  212 - 215, 218  ЦПК України , суд -,

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина   про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок неякісного надання послуги –відмовити .

Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_1 ( проживає АДРЕСА_1), що вжиті ухвалою  Дарницького районного суду м. Києва  01.03.2010 року ,  у вигляді арешту грошових коштів в сумі 14505 (чотирнадцять тисяч п’ятсот п’ять)  грн. 50 коп., що знаходяться на розрахунковому рахунку  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум Галичина»( код ЄДРПОУ 32273623, юридична адреса м. Луцьк, вул. Кременецька, 38 ) р/р № 260030001801 у ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень»у м. Києві , МФО 380281.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва   шляхом  подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення  , а у разі оскарження рішення особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення,  -  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано .  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя  :  підпис