Справа 2-а-3061/11

     ПОСТАНОВА

                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22.03.2011 Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої судді                                                                      Панас Н.Л.

при секретарі                                                                                 Борісовій Я.Ю.

за участю позивача                                                                                   ОСОБА_1

розглянув у попередньому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька «про стягнення допомоги як дитині війни»,-

встановив:

09.03.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся  до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про стягнення допомоги як дитині війни в якому вказала, що віднесена до категорії “Дитина війни”, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (№ 2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006р. та Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року за справою № 6-рп (№ 1-29/2007р.) має право отримувати доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Ніяких доплат до пенсії відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька не нараховував і не виплачував. Просить суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати їй та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

У попередньому судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення проти позову в яких позовні вимоги позивача не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, крім цього просив справу розглянути у його відсутність.

Суд, заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до соціальної групи «Діти війни», що підтверджується копією посвідчення (а.с. 4) з відповідною відміткою та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року, № 3235-4, внаслідок чого правильним вбачається за 2006 рік недоплачені суми не стягувати.   

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.   

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року № 966-14,а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії «від 05 жовтня 2000 року № 2201-111,згідно статті 1,якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у томі числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31 березня 2005 року),передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу,а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення,щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.   

Постановляючи судове рішення у даній справі, слід виходити з того, що конституційні принципи,на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право,на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3,частиною 2 статті 6,статтею 8,частиною 2 статті 19,статтями 22,23,частиною 1 статті 24 Конституції України,набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов*язань, виходячи з положень принципу верховенства права,закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.   

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня –750 грн., з 1 квітня  - 764 грн., з 1 жовтня –784 грн., а з 1 грудня –800 грн.  Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялася на 2011 рік.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька щодо не нарахування підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька зробити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період  з  01.01.2011 року по 31.12.2011 року  відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1.ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат.   

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст. 2-15,ч.2.ст.11,  17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –   

постановив:

 Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька «про стягнення допомоги як дитині війни»  –задовольнити.   

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька по не нарахуванню щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з  01.01.2011 року по 31.12.2011 року  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.

                     Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Пролетарський районний суд міста Донецька. Апеляційна скарга на постанову суду подається  у письмовій формі  протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання  копії цієї постанови.

Суддя                                        /підпис/                          Н.Л. Панас

Копія вірна:

Суддя:                                                                      Секретар: