ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" лютого 2011 р. м. Київ К-39934/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого – судді
суддів:Тракало В.В.,
Амєліна С.Є.,
Ліпського Д.В.,
Стародуба О.П.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату, фінансово-економічного управління ордена Червоного прапора Південного оперативного командування Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
У липні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату, фінансово-економічного управління ордена Червоного прапора Південного оперативного командування Міністерства оборони України.
Постановою Ленінського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2008 року в позові відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. було залишено без розгляду.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року та ухвалити нове рішення.
Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення питання апеляційним судом) заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції її було розглянуто
30 жовтня 2008 року у присутності представника позивача. В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови, роз’яснено порядок і строк її оскарження. В цей же день позивачем була подана заява про апеляційне оскарження постанови, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 4 червня 2009 року разом із клопотанням про поновлення строку.
Відмовляючи позивачу в поновленні строку на апеляційне оскарження та залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не наведено причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи позивача про відсутність можливості вчасно подати апеляційну скаргу в зв’язку з тим, що він тривалий час перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, потім був змушений тимчасово виїхати до Росії, тобто за межі країни, доглядати хвору матір - інваліда війни першої групи. На підтвердження своїх доводів щодо поважності причин пропуску встановленого законом строку позивач надав виписку із шпиталю.
Відповідно до вимог частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції зобов'язаний був з власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини, якщо наданні позивачем докази були недостатніми. Однак, ці вимоги закону при постановленні ухвали судом апеляційної інстанції не враховані.
Відмовляючи у задоволені заяви позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивача, не з’ясував обставин пропуску ним строку та не взяв до уваги вік та фізичний стан позивача, який є інвалідом третьої групи. При цьому, суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі лише констатував той факт, що позивачем апеляційна скарга подана 4 червня 2009 року, тобто з пропуском встановленого законом строку, проте не обґрунтував своїх висновків щодо визнання неповажними причин пропуску цього строку.
Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:В.В. Тракало
С.Є. Амєлін
Д.В. Ліпський
О.П. Стародуб
В.В. Юрченко