2-991/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

22 березня 2011 року                                                                                                    місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді    Шиян  В.  В.

при секретарі     Білик І.В.,

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, ЖБК „Металіст” про визнання квартири об’єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину кооперативної квартири як спільного майна подружжя, та визнання права власності на частину кооперативної  квартири в порядку спадкування,   -

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2011 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, ЖБК „Металіст” про визнання квартири об’єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину кооперативної квартири як спільного майна подружжя, та визнання права власності на частину кооперативної  квартири в порядку спадкування. В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 13 червня 1970 року. Від даного шлюбу мають двох доньок – ОСОБА_2, 1974 року народження, та ОСОБА_3, 1970 року народження.   В період шлюбу вони в ЖБК «Металіст» придбали кооперативну квартиру АДРЕСА_1. Членом ЖБК був ОСОБА_4, але пайовий внесок був виплачений за спільні сумісні кошти, тому вважають, що дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після чого вони звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. ОСОБА_1 відмовилася від спадкування належної їй частки майна після смерті чоловіка, ОСОБА_4, на користь доньок – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Враховуючи те, що спірна квартира є кооперативною, та ніяких правовстановлюючих документів на неї, крім ордеру, немає, для прийняття спадщини та реєстрації права власності, вони вимушені звертатись до суду. Просили суд визнати кооперативну квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Визнати право власності на 1/2 частину даної квартири за ОСОБА_1, визнати право власності по 1/4 частині даної квартири за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4.      

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та дали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили задовольнити  позов.  

Представник відповідача – Виконкому Маріупольської міської ради, - ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності, позовні вимоги визнала повністю, проти задоволення позову не заперечувала.

Представник відповідача - ЖБК „Металіст”, Тизюк С.М., який є головою ЖБК на підставі протоколу загальних зборів членів ЖБК, у судове засідання не з явився, від якого до суду надійшла заява з проханням справу розглянути  за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.  

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серія І-НО № НОМЕР_1, 13 червня 1970 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, зареєстрований Палацом одруження міста Жданова Донецької області, актовий запис № 1861, після чого дружині присвоєно прізвище – ОСОБА_4.   

Як вбачається з довідки, виданої ЖБК „Металіст” за № 204 від 14 лютого 2011 року, ОСОБА_4, будучи членом ЖБК „Металіст”, отримав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,99 кв.м, та житловою – 43, 59 кв.м. Рік вводу в експлуатацію будинку – 1975 рік. Пайовий внесок в сумі 7 578 рублів повністю виплачений в липня 1990 року.

Згідно ордеру № 2144, виданого 15 травня 1975 року Виконкомом Жданівської міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_4 на родину з трьох осіб: дружину – ОСОБА_1, та доньку – ОСОБА_3, була виділена трикімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 62,99 кв.м, та житловою – 43, 59 кв.м на підставі списків ЖБК „Металіст”.

Відповідно до довідки, виданої Відділом комунального господарства Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 9 від 10 березня 2001 року, згідно рішення виконавчого комітету міської ради від 17 серпня 1983 року № 413, вулиця Цимлянська була перейменована на вулицю Ломізова, та проведено впорядкування поштової нумерації, будинку № 9а наданий № 13.

Таким чином, з наданих суду документів, вбачається, що пайовий внесок за спірну квартиру, яка була виділена ОСОБА_4 на родину, був сплачений в період його шлюбу з ОСОБА_1, що дає суду підставі для визнання даної квартири АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності  подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

 Згідно до ст. 384 ЦК України, член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, яка дана йому в користування, набуває права власності на дану квартиру.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України  майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності і частки їх визначаються  рівними .

У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності  подружжя, відповідно до ст. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Позивачка ОСОБА_1 не посилається на наявність обставин для відступу від презумпції рівності  права спільної сумісної власності подружжя.

Той факт, що спірна квартира на підставі ордеру виділялась ОСОБА_4, кий був членом ЖБК „Металіст”, не перешкоджає визнанню за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину цієї квартири, оскільки вона була придбана у шлюбі і є предметом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно свідоцтва про смерть серія І-НО № НОМЕР_2, виданого Орджонікідзевським Відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що було зроблено відповідний актовий запис № 1246.

Визнання відповідачами пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Отже, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є дружина померлого – ОСОБА_1, та діти – ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно свідоцтв про народження, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, в графі „Батьки”: зазначені батько – ОСОБА_4 та мати – ОСОБА_1.

Прізвище ОСОБА_3 змінено на „ОСОБА_3” на підставі укладення шлюбу з ОСОБА_9, 19 лютого 2010 року в Міському Відділі РАЦС Маріупольського МУЮ, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 21 вересня 2010 року.

Згідно довідки, виданої ТОВ „Житло-Гарант” за № 286 від 13 вересня 2010 року, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на час смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1. Разом з ним в даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 – донька, ОСОБА_1 – дружина, ОСОБА_10 – онучка, ОСОБА_3 – донька, ОСОБА_11 – онучка.

Як вбачається з довідки, виданої Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є спадкова справа № 730/2010. 13 вересня 2010 року за № 1794 зареєстровані заяви дітей померлого – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, що проживають у АДРЕСА_1, про прийняття спадщини. 14 вересня  2010 року за № 1798 зареєстрована заява дружини померлого, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, що проживає у м. Маріуполі АДРЕСА_1, про відмову від спадщини. Однак у цій заяві вона повідомила про бажання отримати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя на підставі ст. 60 Сімейного кодексу України. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з урахуванням визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину  спірної квартири як на частку спільного майна подружжя, та її відмови від належної їй частки спадкового майна на користь доньок, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання за ними права власності по 1/4 частці квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, підлягають задоволенню.                  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 70, Сімейного кодексу України, ст. ст. 384, 1261 ЦК України,   ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд-

                                                                                 В И Р І Ш И В  :

Позовну заяву ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, ЖБК „Металіст” про визнання квартири об’єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину кооперативної квартири як спільного майна подружжя, та визнання права власності на частину кооперативної  квартири в порядку спадкування -  задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1.  

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6,  право власності на 1/2частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/4 частину квартири  АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на 1/4 частину квартири  АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районий суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення  рішення апеляційної скарги.

    Суддя _______________________