Справа № 2-а-747/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 січня 2011 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Олефіренко Н.А., розглянувши у порядку скороченого провадження у м.Павлограді адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1     

до Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги особі, яка має статус "дитина війни",  

В С Т А Н О В И В :

           Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Павлоградському районі Дніпропетровської області в якому просить визнати неправомірними дії відповідача стосовно невиплати  щомісячної допомоги передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2010 роки, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити несплачену суму підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за вказаний період у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що вона народилася 1941 року і відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, є дитиною війни. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідач повинен здійснювати надбавку до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як "дитині війни". В порушення ст.22 Конституції України  пунктом 17 ст.77 та ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" та пунктом 12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 та 2007 роки. Пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладене у новій редакції, відповідно з яким право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнані такими, що не відповідають вимогам Конституції України та втратили свою чинність. На звернення позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідачем було надано листа, відповідно до якого відмовлено у нарахуванні вищевказаної соціальної допомоги.

          Позивач вважає що відповідач у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не виконав вимогу Закону, а його письмове звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог Закону залишив без задоволення, незважаючи на те, що відповідно до  ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

            Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені у запереченні.

            Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.     

            Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами, як обґрунтування позовних вимог, так і заперечення проти них, вважаю встановленими наступні обставини.

            Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка народилася 1941 року і відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності  з 01 січня 2006 року, набула статус "дитини війни", а тому має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Позивач дійсно перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Павлоградському районі і отримує пенсію за віком при повному стажі.

                     Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та способів, що передбачені Конституцією та законами України.  

          Відповідно до  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовуються виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосуються осіб зі статусом "дитина війни" відповідно до ст.6 Закону є безпідставними. Положення ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, суд не враховує посилання представника відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. Закону України   "Про соціальний захист дітей війни".

Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Пенсійний Фонд України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

            Вирішуючи питання стосовно заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що чинним законодавством у 2010 році не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду не виконано, що сприяло створенню підстав для звернення позивача до суду.

           Отже, враховуючи зазначені вище обставини та надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у межах шестимісячного строку для звернення до суду.

           Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 3 , ч. 2 ст. 19 , ч. 3 ст. 51 Конституції України,  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104, 159, 160, 163, 183-2 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги особі, яка має статус "дитина війни"  -  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Павлоградському районі  Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 червня 2010 року по 09 грудня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Павлоградському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1   підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 червня 2010 року  та у подальшому в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з бюджету міста Павлограда Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі  03 (три)  грн. 40  (сорок) коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

На постанову протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

                         Суддя                                                                                       Н.А. Олефіренко