АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 серпня 2006 року                                                                                           м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді - Дорчинець С.Г., суддів - Стана І.В., Демченка С.М., за участю прокурора - Сирохман Л.І., адвоката - ОСОБА_1, розглянув    у    відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді    кримінальну    справу    за апеляціями, які подали старший   помічник прокурора м. Ужгорода, який приймав участь у розгляді   справи   судом   першої   інстанції  та  потерпілий   ОСОБА_2   на  постанову Ужгородського міськрайонного суду від 07 червня 2006 року, якою кримінальна  справа про обвинувачення

ОСОБА_3, уродженця м. Славута, мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працював ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України повернута прокурору м.Ужгорода для організації проведення додаткового розслідування.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 20 грудня 2005 року приблизно о 6-й годині, у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, під час сварки яка виникла між ним та потерпілою ОСОБА_4 і була пов'язана з вирішенням питання про вступ в інтимні та статеві стосунки по обоюдній згоді на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли після висловлювання останньої на його адресу нецензурною лайкою, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс їй два удари кулаком в обличчя. Одержавши удари ОСОБА_4 упала на землю і продовжувала виражатися на адресу ОСОБА_3 нецензурною лайкою. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 з метою заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень наніс їй серію ударів обутими в черевики ногами в область голови, тулуба та кінцівок. У зв'язку з нанесеними ударами 20 грудня 2005 року приблизно о 9-й годині 45 хвилин потерпіла ОСОБА_4 була доставлена в реанімаційне відділення центральної міської лікарні, де 27 грудня 2005 року померла від одержаних тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечні для життя   в момент спричинення.

Справа:   № 531

Категорі я:   11

Головуючий у суді   першої  інстанції:  лемак О.в.

Доповідач:     Стан  І.в.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 07 червня 2006 року кримінальна справа щодо ОСОБА_3 повернута прокурору м. Ужгорода для організації проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти, неправильності та однобічності досудового слідства, які не можуть бути усунуті при розгляді справи судом першої інстанції й можливості усунення яких не вичерпані. Зокрема, в постанові суду вказується про те, що органом досудового слідства не перевірені показання ОСОБА_3 про те, що у вказаний у постанові про пред'явлення йому обвинувачення час він попрощався з потерпілою ОСОБА_4, після чого вона сіла в автомашину іноземного виробництва, що була похожа на належний потерпілому ОСОБА_2 автомобіль і водій якої по прикметам схожий на чоловіка потерпілої. Не перевірені показання потерпілого ОСОБА_2 про те, що автомашину він віддав директору підприємства, де працює - ОСОБА_5 нібито для поїздки в Словаччину, а також не з'ясовані причини термінового виїзду вранці 20 грудня 2005 року ОСОБА_2 у відрядження в м. Виноградів. В постанові суду також вказується про те, ще» органом досудового слідства не усунуті суперечності в показаннях свідка ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_2 про те, що 19 грудня 2005 року належна останньому автомашина знаходилась на ремонті. Підлягають до перевірки й обставини, за яких оперативний співробітник Ужгородського міськвідділу міліції Улинець В.І. одержав від потерпілої ОСОБА_4 дані про прикмети особи, яка спричинила їй тілесні ушкодження, а також з'ясуванню причини неналежного оформлення цієї інформації. Органу досудового слідства також запропоновано встановити особу, яка пограбувала потерпілу ОСОБА_4.

В    апеляціях:

- прокурор, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції вказує про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою і підлягає скасуванню. Прокурор вважає, що при попередньому розгляді справи судом у порушення вимог ст. 237 КПК України даний аналіз доказової бази по кримінальній справі. Під час досудового слідства не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону без усунення яких справа не може бути призначена до розгляду й на такі в постанові суду не вказується. Судом порушені вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, згідно яких зі стадії попереднього розгляду суд не вправі повернути на додаткове розслідування кримінальну справу з мотивів неповноти досудового слідства. Окрім цього, судом не з'ясовувалась думка учасників процесу щодо можливості направлення справи на додаткове розслідування. Видалившись у нарадчу кімнату для вирішення клопотання захисника про закриття провадження по справі суддею прийнято рішення про направлення справи на додаткове розслідування.

Прокурор просить постанову суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Потерпілий ОСОБА_2 в апеляції вказує про те, що судом порушені його права як учасника процесу - потерпілого по справі. Зокрема, його не повідомлено про час та місце - 07 червня 2006 року, попереднього розгляду справи. Окрім цього вважає, що органом досудового слідства повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи й дана належна оцінка доказам. Окрім цього, вказує про те, що в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані про те, що під час досудового слідства ОСОБА_3 вказував про те, що у вказаний у постанові про пред'явлення йому обвинувачення час він попрощався з потерпілою ОСОБА_4, після чого вона сіла в автомашину іноземного виробництва, що була похожа на належний потерпілому ОСОБА_2 автомобіль і водій якої по прикметам схожий на чоловіка потерпілої. Також вважає, що у даних ним під час досудового слідства показаннях та показаннях свідка ОСОБА_6 не має розбіжностей. Вважає, що суд упереджено віднісся до розгляду справи і необгрунтовано направив її на додаткове розслідування.                                                                                                                         

 Просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Закарпатської області, пояснення прокурора та потерпілого ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляцій, пояснення адвоката ОСОБА_1, який вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляції, які подали старший помічник прокурора м. Ужгорода, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілий ОСОБА_2 підлягають до задоволення з таких підстав.

За змістом норм КПК України, досудове слідство у кримінальній справі має бути проведене у точній відповідності із законом, - прокурор та слідчий зобов'язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, її належного спрямування, забезпечення прав усіх учасників справи. Предметом доказування у кримінальній справі є, зокрема, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, тощо.

Відповідно до ст. 281 КПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення: кримінальних справ на додаткове розслідування повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні шляхом більш ретельних і повних допитів підсудних, потерпілих, свідків, у тому числі нових про обставини, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи, витребування документів, огляду місця події та проведення інших процесуальних дій, а також дачею судових доручень органу досудового слідства згідно ст. 315-1 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, досудове слідство по справі проведено достатньо повно і всебічно, відповідно доказам у справі правильно встановлені фактичні обставини справи, з'ясовані всі як викриваючі, так і виправдовуючі обвинуваченого, а також пом'якшуючі його відповідальність обставини, а неповнота на яку посилається суд першої інстанції в постанові про направлення справи на додаткове розслідування може бути усунута в судовому засіданні шляхом більш ретельних, детальних допитів обвинуваченого ОСОБА_3,потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, останнього шляхом дачі окремого доручення в порядку ст. 315 - 1 КПК України, співробітника Ужгородського міськвідділу міліції Улинця В.І., з вказаних у постанові питань, у випадку, якщо вони мають істотне значення для правильного з'ясування фактичних обставин справи.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції вказуючи на необхідність перевірки показань ОСОБА_3 про те, що після того як він попрощався з потерпілою ОСОБА_4, вона сіла в автомашину іноземного виробництва, що була похожа на належний потерпілому ОСОБА_2 автомобіль і водій якої по прикметам схожий на чоловіка потерпілої, дав не вірну оцінку наявним у справі доказам у цій частині. Зі змісту показань ОСОБА_3 не вбачається, що він вказував про те, що автомашина була похожа на належний потерпілому ОСОБА_2 автомобіль і водій по прикметам схожий на чоловіка потерпілої. З вказаних показань ОСОБА_3 вбачається, що він не зможе впізнати, як особу, що сиділа за кермом так і автомобіль ( т. 1, а. с. 167 - 170, 172-175 ). Між тим, пропонуючи встановити автомобіль та особу водія, яких і сам ОСОБА_3 не зможе впізнати, ретельно не допитавши з цього приводу обвинуваченого, суд у постанові не вказав, яким чином їх можливо встановити, навіть у випадку, якщо автомобіль і особа насправді існують.

Не грунтуються на матеріалах кримінальної справи і вказівки суду про необхідність встановлення   особи, яка   пограбувала потерпілу ОСОБА_4, оскільки в справі відсутні будь-які дані про наявність причинного зв'язку між вказаним фактом та встановленими органом досудового слідства обставинами, за яких потерпілій ОСОБА_4 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що привели до її смерті.

Тому, вказівки суду про доцільність об'єднання даної кримінальної справи і кримінальної справи щодо осіб, які пограбували потерпілу ОСОБА_4 є передчасними і такими, що не узгоджуються з матеріалами цих кримінальних справ.

Окрім цього, направляючи зі стадії попереднього розгляду справу прокурору для організації проведення додаткового розслідування суддя в постанові вдався до оцінки доказів з точки зору їх достовірності, що є недопустимим на цій стадії кримінального процесу.

Отже, з наведеного витікає, що суд першої інстанції безпідставно направив справу на додаткове розслідування, що апеляції, які подали старший помічник прокурора м. Ужгорода, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілий ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

При новому розгляді справи суду необхідно ретельно перевірити всі докази, дати їм відповідну оцінку і вирішити питання про доведеність чи недоведеність вини ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого орган досудового слідства обвинувачує ОСОБА_3 запобіжний захід щодо нього у вигляді тримання під вартою залишити без зміни.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст.. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

апеляції, які подали старший помічник прокурора м. Ужгорода, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілий ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 07 червня 2006 року, якою кримінальна справа щодо ОСОБА_3 за ст. 121 ч. 2 КК України повернута прокурору м. Ужгорода на додаткове розслідування - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд  до цього ж суду зі стадії попереднього розгляду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.